Чи багато дубенчан можуть відкрито заявити про свою позицію
«Червона» зона в Дубні вплинула на навчання не лише школярів чи дошкільнят, батьки яких добивались очного навчання для своїх чад, а й студентів. Адже відвідувати заклади освіти заборонено усім здобувачам освіти. Чи можна було щось змінити та на що варто було б звернути увагу? Свою думку з цього приводу висловив кандидат педагогічних наук, доцент, викладач педагогіки й психології Дубенського педагогічного фахового коледжу Рівненського державного гуманітарного університету Володимир Омельчук.
«Є низка суб’єктивних і об’єктивних факторів. Хвороба COVID-19 є і це факт. Але питання в тому, що зробила місцева влада, щоб мінімізувати кількість людей, які є носіями інфекції. Заходів радикальних, профілактичних – не помічаємо. Громадський транспорт – переповнений, без дотримання дистанції. В автобусі, маршрутці не відчувається, що провели дезінфекцію. За весь період, починаючи з березня, включно з серпнем, керівництво міста провело лише за тиждень нараду директорів освітніх закладів. У своїй статті «Як розпочнеться навчальний рік» я писав – де буде презентація навчальних закладів? Я розписав, що треба зробити. У практично кожній школі вбиральні не те, що не відповідають вимогам у час пандемії, а взагалі. Необхідно осучаснити вбиральні та їдальні. У нас ні одна школа не відповідає загальноприйнятим стандартам, де можна було б дотримуватися соціальної дистанції. На чому сьогодні влада центральна, а особливо місцева економить? На освіті. Нам потрібно будувати школу європейського зразка, сучасну, без шкідливих будівельних матеріалів. Садочки будувати максимум на 50 дітей. У місті необхідно змінити принципи кадрової політики. А вона на сьогодні авторитарна, на рівні епохи Середньовіччя. До влади повинні прийти люди з більш масштабним мисленням, які не бояться проблем».
Принагідно ми поцікавились, що стимулювало кандидата педагогічних наук оприлюднити в соцмережі напередодні виборів допис із назвою «Феномен» кар’єрного довголіття Василя Антонюка».
«Я ж не просто написав одну статтю. За період свідомого життя написав, напевно, близько 50 статей. І ця стаття, і інші стосуються всіх сфер – і політики, і духовності, і культури, і освіти. На жаль, місцеві друковані ЗМІ не опублікували її. Але мета одна – ми повинні навчитися жити без брехні, цинізму і потрійних стандартів. Мені прикро, що сьогодні влада хоче перетворити інтелігенцію в обслуговуючий персонал. Що означає інтелігент? Це, як правило, людина, яка не боїться сказати правду. Якщо інтелігент втрачає можливість сказати правду, якщо його переслідує страх і водночас оглядається назад – це вже не інтелігент. Інтелігент – це не краватка і не костюм і не гарні манери поведінки. Це зміст. Наскільки він вміє заявити про свій протест проти несправедливості. Сподіваюсь, що багато представників інтелігенції в душі теж виявляють протест проти цинізму і потрійних стандартів, але цей протест на рівні душі. Напевно, є причини, які заважають їм публічно заявити свою позицію. Вони можуть «лайкнути», що вони з тобою солідарні. Але не всі наважуються написати, бо вони невпевнені, що завтра залишаться на роботі.
Коли пишу щось подібне, то ловлю себе на думці: чи це не буде виглядати помстою? Я цього не люблю, це неприємно, а тому по 10 разів перечитую, редагую. Василь Михайлович сам допоміг мені писати цю статтю. Помсти ніякої немає. Зведення рахунків також. До кожної посади висуваються певні вимоги. У цьому випадку Василь Михайлович не відповідає їм як міський голова. Він не володіє мистецтвом спілкування, веденням дискусії. Як тільки дискусія ведеться не за його правилами – він вдається до образи, приниження гідності. У цій статті показана лише частина політичної та психологічної біографії пана Антонюка. Вона неповна. Деякі аспекти свідомо випущені. Василь Михайлович сам повинен вирішити чи ставимо крапку, чи кому в цій дискусії. Я думаю, що в його інтересах, мабуть, варто поставити крапку.  Я до всіх людей ставлюсь із повагою, в тому числі до міського голови, але до вчинків, стилю управління – не завжди. Василь Михайлович повинен збагнути, що він офіційна особа, публічна. Йому слід сприймати критику, поради, навіть якщо вони гіркі, з вдячністю та адекватно. І сам особисто відповідати, а не наймати людей без обличчя. Сподіваюсь, що так і буде».

(870)

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію