Чим керуються коли вводять заборони та де логіка?
Відсьогодні, 6 квітня, в Україні почали діяти жорсткіші карантинні заходи. Відповідно до останніх, людям заборонено відвідувати парки, стадіони, дитячі та спортивні майданчики. Мета такого обмеження – щоб не було масового скупчення людей, тим самим не допустити поширення коронавірусу. При цьому дозволено працювати продуктовим та насіннєвим магазинам, ломбардам і кредитним спілкам, проводяться сесії місцевих рад. Звісно, що не можна паралізувати роботу всього, а тому багато установ і організацій змушені працювати. Але чому ж тоді парки, стадіони та спортивні майданчики не можна відвідувати, якщо там достатньо місця, щоб дотримуватись дистанції, навіть більшої в рази, ніж необхідно. З дітьми вдома, особливо коли гарна погода, не висидиш, а найменшим не поясниш чому не підете гуляти, як робили це до цього день у день.
Судячи з того, що не заборонено, а значить дозволено, де люди можуть пересуватись, то це пішохідні доріжки та тротуари. Але на них, оскільки територія невелика, можуть перетинатись більше людей, оскільки чимало людей пішки дістаються на роботу. А також знайдуться ті, хто просто прогулюватиметься. Виникає питання: то хіба ж логічно завантажити пішохідні доріжки та тротуари, а не дозволити людям відвідувати парки, сквери, майданчики з дотриманням дистанції та за необхідності санітарних вимог. Виходить знову абсурд. Ми уже писали, що в період низької фінансової спроможності дозволили працювати ломбардам і кредитним спілкам, аби люди за безцінь віддавали матеріальні цінності, щоб вижити в скрутний фінансовий час. Тим часом перукарням і стоматологам заборонено здійснювати свою діяльність, хоч і вони до цього приймали по одному й скупчень людей не виникало. До того ж потреба в їхніх послугах є не менш необхідною, інколи навіть більшою.

(383)

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію