Відомий письменник Макс Кідрук розкрив журналістам деякі секрети

Під час презентації у Дубні Макс Кідрук зізнався куди подів свої два перших романи та розповів про проблеми, які виникають в сучасній українській книговидавничій справі
Нещодавно дубенчани мали можливість зустрітися з відомим українським письменником Максом Кідруком, який побував у місті з презентацією своїх романів «Не озирайся і мовчи», «Твердиня» та «Зазирни у мої сни». Після зустрічі могли перемовитися з автором-сучасником про тенденції та особливості українського видавничого ринку і про творчість зокрема. Спілкувався з письменником і кореспондент Інформаційного порталу м. Дубно.
Макса Кідрука літературні критики часто порівнюють з популярними в світі письменниками Стівеном Кінгом та Деном Брауном. Чи то б пак присутність загадковості, подекуди містичності, фантастичності в романах письменника надихає вітчизняних поціновувачів на такі думки, проте сам письменник так не вважає.
«Я не відсторонююся від цього, але й не погоджуюся, бо це не зовсім відповідає дійсності. Це два популярні автори у світі, так само популярні в Україні. Але в Україні мало перекладають іноземних авторів. Люди, які читають, скоріше, не мають вибору для порівняння. Якби були переклади приміром Дена Сіммонса, мене більш вірогідно порівнювали б з ним. Особливо останні мої романи. Крім того, той роман над яким я працюю зараз «Де не має Бога» це не буде містика, це не буде фантастика. І якби ті автори на яких я орієнтуюсь, були б представлені зараз в Україні, після виходу цього роману мене порівнювали б з Девідом Мітчеллом, британцем, або з зовсім невідомим письменником в Україні Ендрю Міллером, з найкращим стилістом двадцять першого століття, на мою думку».
Макс Кідрук розповідає, як стати справжнім письменником:
«Бути письменником – це не означає писати і роздавати автографи. Письменником треба захотіти стати. Мої перші два романи не опубліковані і ніколи не будуть опубліковані, бо вони – жахливі. Можливо, колись я забажаю їх переписати. Іноді я переглядаю їх. Щоб стати письменником треба щодня писати, багато читати. Зустрічаються випадки, коли молодий автор, написавши свою першу книгу, несе її до видавництва, а там її не приймають. І тоді з’являються дописи-нарікання в мережах про те, що от, мовляв, в Україні не підтримують молодих письменників. Насправді, треба хотіти стати письменником і написати так, щоб видавництво цю книгу забажало випустити в світ. Для того, щоб виписатися, мені потрібно було списати три тисячі слів, а це два романи в шухляді обсягом в дві «Твердині».
Якщо критики немає – це страшно – Макс Кідрук
«Якщо немає критики, то це може означати, що твої романи ніхто не читає. А це вже страшно. Якщо є критика і негативні відгуки, там з’являється дискусія. Бо під критичними відгуками пишуть позитивні відгуки задоволені читачі. Особливо мене завжди вражають ті критики,які прочитали роман у 100-120 тисяч слів за ніч… Я також багато читаю».
Письменник, який не шукає попсову хвилю
«Я просто пишу те, що мені подобається і те, що мене зацікавило. І дуже добре якщо знаходяться люди, котрим так само це цікаво».
Макс Кідрук каже, що сьогодні все більше людей читає книги. А отже, міф про те, що читачі перестали цікавитися друкованим словом та віддають перевагу Інтернету – розвіюється.
«Я маю можливість стежити за тиражами. Думка, що нібито сьогодні не читають книг – абсолютно не відповідає дійсності. Кількість читачів зростає і в Україні, і в світі. Особливо це стосується молоді, підростає молодь, в якої вже немає цієї латентної другорядності. Більше немає у висловлюваннях такого «Як на українського автора ….». Молодь не акцентує більше уваги на тому, де зроблений продукт. Просто оцінює: добре це, чи погано. Загалом в світі тенденція – люди читають більше. Якщо взяти за взірець ринок США, там приріст літературного ринку перебільшує приріст населення. Звичайно ж, там в книговидавничу справу, в рекламу вкладають величезні кошти. В нас, в Україні ще немає таких масштабів».
Роман письменника «Не озирайся і мовчи» зібрав чимало відгуків
«Не озирайся і мовчи» іноді характеризують образливо «соціалка». Але соціальна тема навпаки мені додає глибини. Адже йдеться про булінг – жорстокість і агресію серед підлітків дітей, гноблення, жертв гноблення. Я намагаюся дослідити чому так відбувається. Це книга може бути цікава як і для підлітків (там не пише 18+), так і для дорослих. Мені в мої 33 таку книгу цікаво було б читати. А щодо того як з цього вийти? А хто дав на це відповідь? Психологи? Педагоги? Міністерств освіти? Той спосіб рішення, який в моїй книзі занадто жорстокий. Цього не треба повторювати. Але я даю можливість роздумувати, замислитися над проблемою»
Творами та ідеями письменниками зацікавилися кінорежисери
«Чи мрію про екранізацію мого роману? Безперечно хотілося б, щоб мою мрію втілили. Реалізували. Але від мене це не залежить. Інтерес до мого роману «Зазирни у мої сни» є. Агенція зробила розкадровку режисерського сценарію, ми досить далеко просунулися в підготовці. Але це все впирається у фінанси. Згідно із законодавством України держкіно може дати лише половину коштів. Виникає питання залучення коштів. Але, враховуючи на велику кількість кінотеатрів і відносно, в порівнянні із іншими країнами, на велику ціну на перегляд фільму, зважаючи на засилля піратської продукції, окупність таких проектів – під питанням. Це гальмує дуже багато історій, в тому числі і мою. Але в мене є досить потужні підстави для оптимізму. Всі журналісти дізнаються про це в першу чергу. Я хотів би щоб екранізували романи «Зазирни у мої сни» та «Не озирайся і мовчи».
Сьогодні автор працює над романом, який буде докорінно відмінний від попередніх «Де немає Бога», а також готується до туру по Україні. Планує відвідувати 100 міст
«Це для вас журналістів здається пафосним та, вау, яким гучним – тур у 100 міст України. Але по мій бік барикад це важко, затратно і виснажливо. Але я маю рухатися вперед, бо підростає молоде покоління читача. Окрім всього, в Україні в районних центрах зазвичай у людей немає вибору. Можливо, вони і хотіли б читати, цікавитися сучасною українською літературою, але в багатьох малих містах навіть немає книгарень. Це у великих містах на презентаціях я маю аншлаг. У Львові, Рівному, Києві літературні тусовки, обговорення. А в маленьких містах навіть немає шансу зачепитися. Тому треба якомога більше пропагувати, рекламувати українське книговидання. Треба йти вперед».
На завершення спілкування Макс Кідрук пообіцяв, що ще не раз відвідає Дубно та, можливо, включить в тур по Україні як 101 місто.

(219)

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Дякуємо!

Тепер редактори знають.