Батько покійної молодої жінки з Дубенщини разом з журналістами провели розслідування
Рік тому жахлива новина вразила громаду міста. В терапевтичному відділенні Дубенської центральної лікарні несподівано померла молода жінка Ганна Гавлічек. 23 червня 32-річну Ганну госпіталізували у стаціонар, де вона лікувалася від запалення нирок. За тиждень жінці стало значно краще і за кілька днів її мали виписати. Проте 29 червня Ганні вчергове ввели внутрішньовенну ін’єкцію антибіотику «Амоксил К», після чого вона померла на лікарняному ліжку.
За висновками патологоанатома та службової комісії, смерть Ганни Гавлічек виникла внаслідок блискавичної форми алергічної реакції організму на ліки – анафілактичного шоку. Ні лікарі, ні головний лікар провини у діях медперсоналу не вбачають. Проте за фактом неналежного виконання професійних обов’язків медичними працівниками у поліції відкрили кримінальне провадження та справою зайнялися слідчі. Рік тривало слідство. Рівно стільки ж батьки та син померлої сподівалися з’ясувати істину: чому обірвалося життя найдорожчої для них людини. Слідство затягувалося, оскільки ніяк не могли дочекатися висновків експертів. За рік таки дочекалися. Але результати такої довгоочікуваної експертизи виявилися зовсім протилежними версії патологоанатома, який проводив розтин та шокували родину. Батько Ганни Гавлічек Григорій Антонович вирішив провести власне розслідування. Інформаційний портал м. Дубно разом з батьком загиблої по слідах смерті, фактів, обставин з’ясовували: хто винен в смерті Ганни Гавлічек, що насправді її вбило і хто має понести відповідальність. Деталі – далі в публікації.

Слідство затягувалося рік, але висновки обласних експертів – додали ще більше запитань
Родина загиблої не йме віри, що смерть Ганни була неминучою, вважаючи, що відповідальність – на медичних працівниках Дубенської ЦРЛ.
Відкрите кримінальне провадження. Змінювалися слідчі. Експерти зволікали з висновками. Рік часу батько Ганни Григорій Антонович оббивав пороги Дубенського відділу поліції, прокуратури, разів з десять побував в обласному управлінні поліції, їздив на прийом і до головного поліцейського області, і до головного слідчого області. Результатів експертизи чекали рік . Залучаючи ЗМІ, депутатів, батьки намагалися впливати і боролися за істину.
Експертизи дочекалися в червні 2017. Чому так довго? В поліції та прокуратурі пояснювали, що експертів мало, а справ – багато. Григорій Антонович ознайомив журналістів з висновками експертів «Обласного бюро судово-медичної експертизи» Рівненської облради №29 комісійної судово-медичної експертизи по матеріалам кримінального провадження № 12016180040000701 по факту неналежного виконання професійних обов’язків медичними працівниками КЗ «Дубенська ЦРЛ» при наданні допомоги громадянці Гавлічек Ганні Григорівній 1983 року народження.
Не дивлячись на те, що Ганна померла за лічені миті після внутрішньовенної ін’єкції антибіотика «Амоксил К» прямісінько в лікарняній палаті і медичний персонал не зміг, чи не зумів її врятувати, за висновками експертів, цитуємо: «Безпосередньою причиною смерті Гавлічек Г.Г. стала гостра серцево-легенева недостатність, котра розвинулася на фоні ларингоспазму – раптового мимовільного скорочення м’язів гортані з повним закриттям голосової щілини та порушенням зовнішнього дихання з розвитком гострої гіпоксії». Експерти зробили припущення: «Ларингоспазм, в даному випадку, могли зумовити як наявна у Гавлічек Г.Г. супутня соматична патологія (зокрема, встановлені мікроскопічні запальні процеси язика (глосит) та верхніх дихальних шляхів (трахеїд), так і ряд інших чинників чи індивідуальних особливостей організму (про які достовірно висловитися немає можливості в зв’язку з відсутністю амбулаторної картки пацієнтки з відомостями про стан її здоров’я та перенесені в минулому захворювання)». Експерти комісії підсумували, що призначення і лікування проводилося правильно, відповідно до встановленого лікарями діагнозу та згідно з затвердженими протоколами і наказами МОЗ України. Експертна комісія зробила заключення: «Вважає, що між діями медичних працівників КЗ «Дубенська ЦРЛ» та смертю Гавлічек Г.Г. причинно-наслідкового зв’язку – немає. Смерть Гавлічек Г.Г. не пов’язана з лікуванням основного захворювання, наступила внаслідок гострої легенево-серцевої недостатності, котра була обумовлена тотальним ларингоспазмом з розвитком гострої гіпоксії. Надана невідкладна медична допомога була неефективною і не дозволила запобігти смерті Гавлічек Г.Г., оскільки виниклий внаслідок гострої гіпоксії патологічний процес мав блискавичний незворотній перебіг».
Начальник слідчого відділення Дубенського відділу поліції, який взявся розслідувати цю справу, Михайло Савюк прокоментував, що опираючись на висновки обласних експертів, слідство вже могло б зробити висновки, але все ж справу поки що не закриватимуть, а почекають заяв від потерпілої сторони (батьків).
Не згідний з висновками експертів і головний прокурор Дубенської місцевої прокуратури Василь Мартинюк, який зазначив, що клопотатиме про повторну експертизу в столиці.

Що ж насправді скоїлося з Ганною в лікарні?
Чому обласні експерти роблять припущення про наявність соматичної патології та інших, яка могла б бути, але про яку достеменно невідомо, бо немає картки і таким чином спростовують причетність лікарів до смерті пацієнтки? Залишається робити припущення.
Тим часом достеменно відомо, що картка амбулаторної хворої в КЗ «Дубенська ЦРЛ» – була. ЇЇ туди завозили рідні Ганни на вимогу лікаря. Цього не заперечує і сам лікуючий лікар Наталія Сінєвич, яка розповіла (надаючи коментар журналістам), що всю документацію разом з амбулаторною карткою передала слідчим.
На першому аркуші висновків експертів «Обласного бюро судово-медичної експертизи» зазначається: «Копія листа про відсутність медичної картки амбулаторної хворої на ім’я Гавлічек Г.Г.» Куди поділася медична картка? І навіщо? – залишається здогадуватися.
Тим часом, у медичній літературі йдеться про те, що соматична патологія (про яку згадується в висновках експертів) – порушення функціональної діяльності будь-яких систем і органів. Серед патологій, вказаних експертами – глосит та трахеїд, ознаки яких виявлені при розтині. Але медична література інформує про те, що глосит може виникати також внаслідок прийому антибіотиків (алергічного подразнення). Тож невже лікар, яка оглядала пацієнтку Ганну Гавлічек щодня не бачила глоситу (змін на язиці) і не розгледіла ознаки алергії?
Наступна патологія, виявлена експертами – трахеїд, який зазвичай супроводжується кашлем і набряками слизової оболонки (у випадку гострої форми захворювання) в тому числі.
Про те, що Ганна – кашляла в історії хвороби – не описується. І знову ж таки припускаємо: якщо був трахеїд, ознакою якого міг бути набряк слизової оболонки, то лікар, яка щодня оглядала хвору мала б це помітити. Треба зауважити, що набряк слизової оболонки також – симптом алергічної реакції.
Про те, що в Ганни могли бути ще інші супутні патології, захворювання, які мали б зумовити ларингоспазм (та ще й саме під час введення антибіотику) медик могла прочитати заздалегідь в медичній картці, яку рідні загиблої привозили в лікарню. Та й взагалі обов’язком лікаря було діагностувати будь-які захворювання, в тому числі ті, про які роблять припущення експерти.
Про те, що в Ганни не було ознак патологічних хронічних хвороб підтвердив Інформаційному порталу м. Дубно і лікар-патологоанатом, який проводив розтин тіла і зробив остаточне заключення про смерть та причини її настання.
Батько покійної Григорій Антонович заперечує наявність у доньки будь яких соматичних патологій, захворювань, згадує свою розмову з лікарем- патологоанатомом після проведення розтину:

«Лікар сказав мені, що хвороб, від яких померла моя донька – не було».
Ларингоспазм – раптове патологічне змикання голосових зв’язок, що проявляється різким утрудненням чи неможливістю здійснити вдих. Причин його виникнення може бути різні, і в тому числі алергічна реакція. Але при ларингоспазмі людину врятувати – можливо, і при правильних діях медперсоналу запобігти смерті – можна.
Дивує, що експерти припускають летальний випадок через приховані захворювання, в той час, коли смерть Ганни настала практично після введення антибіотику.
Головний лікар «КЗ «Дубенська ЦРЛ» Віталій Табачук розповів, що за підсумками проведеного службового розслідування прийшли до висновку, що смерть пацієнтки наступила внаслідок блискавичної форми анафілактичного шоку. Віталій Петрович зауважив, що в діях лікарів причини смерті Ганни Гавлічек не вбачає.
Лікар-патологоанатом Дубенської ЦРЛ Ростислав Антонюк, який проводив розтин, у коментарях для Інформаційного порталу м. Дубно розповів про те, що саме могло спричинити і зумовити смерть Г. Г. Гавлічек .
«Остаточний діагноз, який був виставлений – обструкція верхніх дихальних шляхів по типу набряку Квінке (по типу алергічної реакції). Клінічний діагноз – анафілактичний шок. Механізм хвороб – однаковий. Є морфологічні ознаки та клінічні ознаки. Анафілактичний шок – це завжди більше клінічна патологія. На основі клінічних ознак можна встановити діагноз анафілактичний шок. Я консультувався в обласних патологоанатомів. Власне вони рекомендували саме так написати. Я перший раз стикаюся з таким. Сталася обструкція верхніх дихальних шляхів, в легенях анексичні зміни, набряк язика, зміни характерні для обструкції верхніх дихальних шляхів. Ймовірна причина – чинник, що спричинив алергічну реакцію. В історії хвороби не чітко вказано за записами, що можна встановити такий діагноз – анафілактичний шок. Ми рекомендували саме таким чином написати. В міжнародній літературі описуються випадки блискавичних реакцій анафілактичного шоку. При виникненні анафілактичного шоку чи набряку Квінки не завжди вдається врятувати пацієнтів. Алерген вводять багаторазово і анафілактичний шок відбувається не обов’язково одразу, чи на другий, чи на десятий раз після введення алергену. Це може і на тридцятий раз статися. Алерген діє протягом певного часу. Коли подіяв алерген, відбулася сенсибілізація і його дія відбувається буквально за тиждень, а може й за місяць (нетипова реакція на алерген). Все залежить від індивідуальної сприйнятливості людини, а не від дози препарату» – розповів патологоанатом.

То все таки чи можна було запобігти і передбачити алергічну реакцію? І як залікували покійну Ганну?
Повернемося до подій минулого року, коли молода дубенчанка в розквіті сили, занедужавши, викликала швидку і була госпіталізована до КЗ «Дубенська ЦРЛ» в червні 2016.
23 червня Ганна звернулася за допомогою до лікарів, бо мала високу температуру протягом декількох днів. Черговий лікар приймального відділення райлікарні направив Ганну з попереднім діагнозом «запалення нирок» на стаціонарне лікування до терапевтичного відділення. До слова, у висновках рівненських обласних експертів йдеться, що лікування відбувалося згідно з протоколом (затвердженим МОЗ), але не можна не зауважити, що в цьому ж таки протоколі чітко вказано про те, що з запаленням нирок хворих лікують в урологічному відділенні.
Чому Ганну лікували у терапевтичному, таким чином лишили постійного нагляду фахового лікаря- уролога, який згідно з історією хвороби, лише час від часу лише оглядав її у терапевтичному відділенні ? – запитання до всього медичного персоналу «Дубенської ЦРЛ». Лікар-терапевт Наталія Сінєвич, коментуючи ситуацію, пояснила, що хворих з запаленням нирок у цій лікарні лікують і в терапевтичному відділенні…
Протягом усього часу перебування в лікарні Ганна боролася з недугою і справи йшли – на краще.
Батько розповідає, що ліків виписували багато, чеки на 900 гривень були щодня. Але все ж те нічого, аби ж доньці допомогло. Гроші ж і позичити в разі чого можна було і матеріальне було не суттєвим.
Доволі тендітна жіночка Ганна Гавлічек щодня за призначенням лікуючого лікаря приймала два типи антибіотиків (в тому числі по два рази Амоксил-К, саме після чергового введення якого – померла) та ще багато медикаментів. Всього 19 різних медпрепаратів різної дії, що відображено в історії хвороби та рецептах, що дивом збереглися в батька.
Батько розповів: «Вага тіла Ані становила всього 43 кілограми. Як можна було скільки ліків виписувати? Коли ми дізналися, що Ані не стало на світі, коли прийшли в палату, щоб забрати речі, то в тумбочці лишилися лише її особисті речі. Всі чеки, рецепти,які донька зберігала – зникли. Так само як і картка з поліклініки. Аня жалілася нам, що після антибіотиків їй дуже пече в горлі, в роті. Казала вона про це і лікарці – згадує Григорій Антонович. – Але на це ніхто не зважав. Медик їй тільки сказала, що так в усіх буває. А вже після смерті доньки я розповідав про це лікарю-алергологу обласного діагностичного центру, яка сказала, що саме та печія в роті та горлі були першими ознаками алергії і що терміново потрібно було припиняти вводити алерген та замінювати його на інший препарат».
У висновках експертів йдеться про те, що ліки Ганна приймала відповідно до протоколу. Про це стверджує і лікар-терапевт Наталія Сіневич.
Але чомусь у історії хвороби не вказано декілька медичних препаратів, які особисто призначала Ганні під час перебування в закладі ця ж медичка. До слова, у своїх коментарях лікуюча лікар підтвердила факт, що все таки виписувала ці медикаменти. Йдеться про звичайнісінькі, на перший погляд, протизапальні «Дротаверин» та «Ібупрофен». В батька Ганни збереглися рецепти, де ці ліки в списку. Про ці медикаменти детальніше згодом.
Чому все-таки не відображені всі ліки в історії хвороби? Слідчий запевнив, що історія хвороби – не переписана.
За декілька днів доволі інтенсивного медикаментозного лікування Ганні полегшало. В неділю вона спілкувалася з батьками. Розповіла, що температура більше не піднімається і що на наступний день призначено УЗД-обстеження. Після УЗД зв’язувалася з батьками і розповідала про те, що лікар-діагност порадила їй поїхати до рівненських лікарів, мовляв у райлікарні не знають, що лікують…
І через рік лікар-діагност, що проводила УЗД обстеження, згадує, коментуючи для Інформаційного порталу м. Дубно, що радила Ганні проконсультуватися у обласного нефролога і що нирки були значно змінені.
Батько розповідає: «Ми хотіли в той же день (в понеділок) Аню завезти в обласну лікарню. Але з нами телефоном зв’язалася її лікуюча лікар Наталія Сіневич і сказала, що Аня – видужує і що скоро її випишуть, і що немає сенсу їхати в Рівне. Таки виписали… до трупарні…»
І в понеділок, і у вівторок продовжували курс лікування антибіотиками та іншими призначеними ліками. У вівторок Ганна переживала, що ліки знову треба купити (на наступний день). Батьки в вечірній час з району дістатися не мали можливості. Тож кошти попросили привезти сусідку.
«Вечором розмовляли по телефону. Аня сказала, що вже навіть дозволили прийняти душ і що скоро випишуть. Сказала, що після водних процедур побадьорішала. Дуже хотіла чим швидше додому» – ділиться спогадами про останню в житті розмову з донькою Григорій Антонович.
А наступного дня о 6.10 ранку прийшла чергова медсестра Богдана Білецька, щоб ввести чергову (23 дозу) антибіотика. Рано і ввечері за призначенням Ганні вводили внутрішньовенно Амоксил К, в обід – інший. Під час чергової ін’єкції Ганні раптово стало погано. Останні вимовлені в житті слова: «Ой, щось мені не так». Далі, за розповіддю медсестри, Ганна втратила свідомість, перестала дихати. В 6.40 (аж через тридцять хвилин) на тривожний сигнал прибув черговий лікар.
Аналізуючи і співставляючи висновки експертів з області, які не побачили зв’язку між діями лікарів та смертю Ганни й самі обставини смерті Ганни, наштовхуємося мимоволі на думку: чому такі важливі речі, як смерть після введення медичного препарату експерти – проігнорували, а заявили про якісь патології, про які достеменно ніхто не знає?

І все ж, що стало причиною смерті Ганни Гавлічек?
Гортаючи медичну літературу, знаходимо інформацію що саме антибіотик «Амоксил К» – медикамент групи ризику, що може викликати алергічну реакцію в організмі людини. Його Ганні ввели 15 разів.
Також високу ймовірність алергічної дії мав препарат, який чомусь не вказали в історії хвороби – Ібупрофен. В батька Ганни Гавлічек зберігся рецепт, виписаний лікарем і чек. Втім і лікар Наталія Сінєвич не заперечує, що цей препарат з її рекомендації Ганна приймала, перебуваючи в лікарні. Характерно, що за фармакологічною дією препарат протизапальний, але він протипоказаний у випадках виражених порушень функцій нирок, зокрема, захворювань шлунку. Нагадаємо, що Ганну ж лікували від хронічного гострого запалення нирок. Також у неї було виявлено гастрит. Ібупрофен, як і Амоксил К – медичний препарат, який має високий ступінь ризику спричинення алергічних реакцій. В інструкції в розділі «Побічні реакції» йдеться: «реакції гіперчутливості, таких як анафілаксія…. набряк Квінке, язика, гортані» (власне, що за клінічними ознаками відбувалося з Ганною в перед час смерті). Також ці ліки несумісні з багатьма іншими групами медпрепаратів.
Чому цей препарат не зазначений в історії хвороби? Залишається здогадкою.
Нашарування препаратів, які використовувалися не за призначенням на фоні прагмазії непомірного використання медичних препаратів, могли також стати причиною виникнення стану, який привів до таких небажаних наслідків, як у випадку Ганни.
Звичайно ж, у рай лікарні стверджують що реакція була блискавична та непередбачувана.
А як же скарги Ганни на печію в роті, горлі після вживання ліків, на які ніхто не зважив? Безперечно, лікар Наталія Сінєвич сьогодні коментує, що про це нічого не знала і не чула…
Тим часом в медичній літературі про анафілактичний шок розповідається: анафілактчиний шок (грец. ana — зворотна дія + phylaxis — захист, самозахист) – загальна алергічна реакція негайного типу, викликана антигенами (лікарськими речовинами, вакцинами, сироватками, укусами комах тощо), що виникає через кілька хвилин після повторного введення антигену. У Ганни шок стався аж за тиждень прийому алергенів.
Блискавична форма, про яку кажуть у Дубенській лікарні – вкрай тяжка форма, що виникає після внутрішньовенного введення ліків, укусу комахою, при потраплянні алергену під час оперативних утручань (раптова смерть на операційному столі). Раптова смерть ( на голці) зазвичай виникає внаслідок зупинки серця. У Ганни ж виник ларингоспазм, набряк Квінке, тобто вона не змогла вдихнути повітря (гостра дихальна недостатність), а далі розпочалися процеси в організмі, які зумовили смерть. В медичній літературі йдеться, що при блискавичні реакції, що супроводжувалася набряком легенів та/або механічною асфіксією внаслідок набряку верхніх дихальних шляхів, гіперсекреції, бронхоспазму, ларингоспазму чи гострої церебральної недостатності («мозкова смерть») значно менша вірогідність летального завершення. Смерть «на голці» при блискавичній формі практично не можлива і настає через тридцять хвилин.
Ганні ввели препарат 0 6.10, черговий лікар констатував смерть о 6.40, а медсестра у своїх показах стверджує, що смерть настала за хвилину.
Що коїлося в лікарняній палаті, коли помирала Ганна? Чому не врятували?
З розповіді медсестри, Ганна втратила свідомість під час введення антибіотику, але перед тим ще встигла сказати, що з нею не все гаразд.
Єдиним свідком подій була жінка Марія Юхимчук, яка перебувала в палаті разом з Анею. Кореспонденту Інформаційного порталу м. Дубно вона розповіла: «Ані ніби краще ставало. Бо коли поклали у лікарню, то була слабка і мала високу температуру. А в той день десь після шостої ранку прийшла медсестра Богдана Іванівна Білецька і почала вводити укол. Спитала Ані чи не пече, чи все добре. Аня спочатку сказала, що все добре. Але потім сказала: «Ой, щось мені не так…. Медсестра дуже розхвилювалася. Почала казати «Аня, Аня». Потім покликала ще одну медсестру, яка скоро прибігла. Вони вдвох стали Аню водою поливати. Та друга стала на коліна біля ліжка і гладила по обличчю Аню та гукала: «Аня, Аня!». Потім штурхали її, ніби як на груди натискали. Я не могла дивитися і вийшла… Далі вони щось бігали вперед і назад коридором … Далі прийшов лікар. Мене в палаті не було. Я дізналася, що Аня померла».
З розповіді медсестри, яка робила ін’єкцію Богдани Білецької:
28 червня я разом медичною сестрою терапевтичного відділення Іриною Михальчук заступила на чергування. 29 червня о 6.10 хв. я зайшла в палату до Гавлічек, щоб ввести антибіотик Амоксил К за призначенням лікаря. Антибіотик мною розведений в пропорції 1 гр на 20 мл. фізрозичну. На момент введення Гавлічек лежала на ліжку. Я почала вводити препарат в вену правої руки. Ввівши половину препарату, тобто 10 мл, Гавлічек сазала «Ой, щось мені не так». Я вийняла голку з вени і побачила що Гавлічек – без свідомості. Я гукнула Михальчук І.Б., яка прибігла в палату з нашатирем. Дія нашатирного спирту не допомогла і вже в той час вже в той час в хворої не прощупувався пульс. Згідно плану дій в таких випадках я побігла за тонометром і поміряла артеріальний тиск. Тиску не було, тому я побігла за пакетом медикаментів невідкладної допомоги. Після чого ввела у вену Гавлічек Г.Г. дві ампули дексиметазону, а Михальчук І.Б. ввела в бедро хворої 1 гр. адреналіну. Однак вказані препарати були неефективними і я разом із Михальчук І.Б. почала проводити непрямий масаж серця та штучне дихання. Після чого повідомила чергового лікаря приймального відділення, який прибув і констатував смерть хворої…»
Медсестра Богдана Білецька після цього випадку звільнилася. В експертизі йдеться про те, що Ганні Гавлічек надавали допомогу відповідно до протоколу і ввела всі необхідні протишокові препарати.
В медичній літературі розповідається, що невідкладна допомога в таких випадках має бути екстреною і миттєвою, з урахуванням індивідуальної ситуації: припинення введення алергену, накладення джгута вище від місця введення алергену; укладання хворого на бік для уникнення асфіксії внаслідок западання язика та заковтування блювотних мас; підшкірна ін’єкція в місці введення алергену 0,5 мл. 0,1% розчину епінефрину (адреналіну) і в/в крапельно 1 мл 0,1% розчину епінефрину (адреналіну); введення глюкокортикоїдів в/в або в/м (при неможливості в/в введення); антигістамінних препаратів; з появою ознак серцевої недостатності необхідно застосувати серцеві глікозиди; при асфіксії та задишці вводять 10–20 мл 2,4% розчину амінофіліну (еуфіліну) в/в; проводять інфузійну терапію; якщо розвинулася алергічна реакція на пеніцилін, вводять 1 000 000 ОД пеніцилінази в 2 мл. ізотонічного розчину натрію хлориду.
Іноді за життєвими показаннями необхідним є проведенні трахеостомії і переведення хворого на штучну вентиляцію легень (ШВЛ). При зупинці дихання і кровообігу (блискавичний анафілактичний шок) негайно починають серцево-легеневу реанімацію. Хворого постійно слід давати кисень (киснева подушка).
Чи зробила все надважливе і екстрено необхідне у випадку з Ганною медичні працівники? Чи цінували дорогоцінний час, якщо витрачали його на обливання водою, перебіжки за тонометром? І врешті не зроблено найголовніше – не забезпечили доступ кисню, не перевернули на бік голову, не зафіксували язик, не провели врешті-решт трахеостомію.
Чи були готові взагалі до надання невідкладної допомоги? Бо ж медичні працівники завжди мають бути напоготові непередбачуваних ситуацій та до надання невідкладної допомоги. Мають знати: як правильно діяти.
Будемо сподіватися, що експерти наступної інстанції таки зважать на всі без винятку обставини і візьмуть до уваги всі деталі.
Бо ж як можна говорити про смерть через ларингоспазм, який спричинили невідомо які патології, про які ніхто не знав і не чув, посилаючись на відсутність картки, яка таємничо зникла, в той час, коли можна сказати, що з ліками не те, що переборщили, а ще й виписували не за призначенням, і, коли в діях медичного персоналу не було поступовості, оперативності при наданні невідкладної допомоги і не були вжитті всі необхідні заходи, не використали всі можливості для порятунку життя?
Прикро визнавати, що ніхто не застрахований потрапити у таку ж страшну ситуацію як родина покійної Ганни Гавлічек. Адже головний лікар при всіх обставинах, які вказують на недолугість дій медичного персоналу, так і не визнав провини лікаря, медсестри. Навряд чи у ЦРЛ нагадують медичним сестрам як поводитися при надзвичайних випадках та як правильно надавати невідкладну допомогу. Непоспіх чергового лікаря також вказує відсутність дисципліни та відповідальності.
Головний прокурор Дубенської місцевої прокуратури Василь Мартинюк, коментуючи висновки експертів, розповів, що за фактами службового недбальства у медичних закладах Дубенщини відкрито п’ять кримінальних проваджень потягом останнього року.
Знаково, що на території Дубенської ЦРЛ організували бюро ритуальних послуг.

(795)

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію