Чи справді податковий кодекс є спрямованим на винищення українського народу?

Це та інше Інформаційний портал м. Дубно запитав у народного депутата від Дубенщини Олександра Володимировича Дехтярчука.

Олександре Володимировичу, як Ви оцінюєте інциденти, що стались наприкінці минулого року, зокрема Яценюк-Барна, Аваков-Сакаашвілі?

Те, що новий бюджет подавався ніяким, сирим розуміли всі політичні сили. І коли Яценюк зробив спробу прозвітувати, то я в тому числі, як і більшість фракцій стали виходити з залу, коли стався інцидент між Арсенієм Яценюком та Олегом Барною. Це був так своєрідний знак протесту. Слід розуміти, бюджет країні потрібен, навіть в такому вигляді як він є зараз, з багатьма помилками.

Як політолог маю сказати наступне: кінець року пов’язувався багатьма інцидентами на загальнодержавному рівні і всі громадяни України спостерігали за ними. Однозначно конфлікти не додали честі ні Верховній раді, ні нашій державі. Це події Аваков-Саакашвілі, гучні антикорупційні звинувачення з боку Саакашвілі. З іншого –  боку спроби зворотної сторони звинуватити в якихось гріхах команду губернатора. Це говорить про те, що в українському  суспільстві є запит на політичну силу, яка не буде на словах декларувати боротьбу з корупцією, а зробить спробу боротись з нею. Яскравий приклад цьому антикорупційний форум, що проходив в Києві. Організаторам вдалось за 3-4 дні зібрати понад 6000 осіб, які їхали за власний кошт. Це говорить про те, що в суспільстві неабиякий запит. Харизматична фігура Михаїла Саакашвілі стурбувала у значній мірі нинішні парламентські політичні партії.

Що Ви думаєте про новий податковий кодекс? Багато хто вважає, що кодекс – це геноцид українського народу?

Все, як завжди перебільшено. Я вже казав, що найбільша партія, яка є в Україні «все зрада, все пропало». Я один із тих депутатів, які підписались під проектом Ніни Южаніної, професійного аудитора. Тому обрання її головою податкового комітету стало великим плюсом як для країни, так і для бізнесу. Фракція БПП, в якій я позапартійний, має дуже багато потужних економістів. До розробки бюджету ми делегували Віктора Пинзеника, Ніну Южаніну, Оксану Продан, які є потужними професійними економістами. Багато речей депутатам у робочій групі вдалось зняти і нівелювати. Приміром, урядом пропонувалось ліквідувати спрощену систему оподаткування. Це єдине досягнення українського малого і середнього бізнесу за всі роки Незалежності. Але це вдалося відстояти, змінились третя і четверта група оподаткування, збільшились суми, але збережено єдину систему оподаткування, зменшено ЄСВ.

Уряд не подавав податкового кодексу. Існував тільки один кодекс напрацьований комітетом, так званий ліберальний. Він передбачав фіксування податків протягом трьох років фіксованого року, тобто протягом трьох років держава зобов’язувалась не підвищувати податки. Він пропонував податкові канікули для новоствореного бізнесу, ліквідовувалась податкова міліція. Податкові на місцях втрачали право контролю, тобто вони не мали права здійснювати перевірки на місцях. Це право залишалось за центральними органами влади.

І який зараз кодекс ми маємо?

Якщо запитати у бізнесу, серйозних підприємців, то вони вам скажуть не проблема в ставках, а проблема в іншому – адмініструванні податків. Те яким чином повертається ПДВ, взагалі чи воно потрібне, які правила гри, звідки береться сума до сплати. Це ті речі, які ми хотіли ліквідувати кодексом. Уряд не погодився на наш податковий кодекс. Нам зауважили, що в державному бюджеті виникне дірка в 200 млрд.

Наш кодекс був відхилений, а кодекс, що пропонувався урядом був недолугим і був би кінцем малого і середнього бізнесу. Ми не погодились на урядовий проект. А тому взяли кодекс, що діяв минулого року та разом з урядом взялися його модернізовувати у податковому комітеті. Ну й отримали такий модернізований кодекс. За умови, що уже в березні ми повертаємось до нашого податкового кодексу і спільно з реформованим урядом доопрацьовуємо і на наступний рік хочемо вийти на ліберальний податковий кодекс.

Головна проблема неприйняття нового ліберального кодексу полягала в тому, що уряд боїться, що бізнес не буде чесно платити податків, бо він не звик робити це. Десь така риторика з боку уряду була. Проблема насправді є частково. Навіть і у Дубні, люди статок уже яких більший, ніж малий бізнес, не реєструються юридичними особами, а відкривають кілька осіб-підприємців. Тим самим намагаються уникнути сплати тих чи інших податків. Хоча насправді це одне підприємство чи один власник.

Податковий кодекс це своєрідна угода, яка укладена між бізнесом і державою. Уряд не зміг побудувати міст між державою і бізнесом, і укласти правила гри. Без такого договору держава не зможе розвиватись. Ми говоримо про зовнішні інвестиції, але не говоримо про колосальні внутрішні. В Україні є велика кількість заможних людей, які могли б вкладати кошти в розвиток в нашій країні бізнесу та створення робочих місць. Це швидший і коротший шлях, ніж зовнішніх інвестицій. Для цього влада повинна знайти компроміс і розуміння на яких умовах та правилах вони не будуть кожного року вивозити з України в офшори гроші, а будуть вкладати тут. Не всі серед них злодії і не всі олігархи, які вкрали в когось щось чи в держави. Є досить багато порядного бізнесу, але якщо вони не бачать перспектив в Україні, то будуть вивозити гроші за кордон.

Наприкінці минулого року на Дубенщині аграрії перекривали трасу Київ-Чоп в знак протесту проти скасування спеціального режиму ПДВ. Як Ви гадаєте, варто скасувати чи залишити його?

Дійсно, складніша ситуація з аграріями. Раніше усе ПДВ залишалось у них на рахунках і це була в певні мірі своєрідна дотація. Несправедливість з боку держави по відношенню до с/г виробників полягає в тому, що Україна практично немає важелів дотації для сільського господарства. Якщо в країнах Євросоюзу, наприклад, на один гектар цукрового буряка отримується в Польщі 400 євро державної дотації, то наш цукровий буряк і цукор в апріорі не може конкурувати з польським. З іншого боку, в Україні сільське господарство за показниками кількох останніх років є найбільш динамічно розвиваючою галуззю. Три галузі, які розвиваються з колосальною швидкістю і є надзвичайно прибутковими – фармакологія, сільське господарство,  ІТ-технології. Тому МВФ бачить цифри статистики, де показано ріст інвестицій в сільське господарство, а тому вимагає скасування спецрежиму ПДВ. МВФ вирішив показати Україні, що вже можна цю галузь оподатковувати і зняти спецрежим. Проте я вважаю, що це палка з двома кінцями.  Бо держава мала би посилювати свої сильні сторони, так як і у бізнесі. Сьогоднішній світ надзвичайно конкурентний. Ліквідація спецрежиму ПДВ ускладнить дещо конкурентоспроможність українського товаровиробника у країнах Європи та Євросоюзу. Знову ж таки лобіювання інтересів тваринництва у Верховній Раді, яким 85 % ПДВ віддали. А рільництву залишать 15 % на рахунках. Аграрна партія не представляє інтереси всіх товаровиробників і аграріїв. І тут знову ж таки взаємодія аграріїв, влади та уряду…

На вашу думку, що має бути з ДП «Мирогощанський іподром» і чому його не роздержавлять?

По Мирогощанському іподрому (є 20 подібних підприємств) ми пройшли повністю від А до Я процедуру роздержавлення. Це перше підприємство, документи якого пройшли погодження всіх профільних комітетів та відомств і вони лежать на столі в міністра Кабінету Міністрів Онищенко. Лишилася лише політична воля прем’єр-міністра Арсенія Яценюка. Арсеній Петрович має своє бачення, він вважає, що такі підприємства як Мирогощанський іподром мають продаватись з аукціону і на цьому заробляти. Я вважаю, що з публічних аукціонів потрібно продавати ті підприємства, в яких є велика кількість майна тощо. А не ті підприємства, які були створені з колгоспів. Вони мають бути роздержавлені і віддані людям.

І останнє, чи змінюється щось на краще в Україні?

Цей рік – дуже великий рік очікувань. Адже вже створені органи для боротьби з корупцією, відкриті всі реєстри, реформуються Центри з надання адміністративних послуг (ЦНАПи, я був керівником робочої групи над створенням проекту цього закону). Це великий крок вперед, це курка, що може нести золоті яйця. З 4 квітня закон вступає в дію і всі гроші йдуть в місцеві бюджети. Успішний ЦНАП – це децентралізація і кінець маленьким «службочкам», посередникам між людиною і державою. Місцеві прокуратури створено на місцях. Тому багато зроблено, інше питання: «Чи готова влада на місцях до цих змін?»

(30)

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію