Житель Млинова півстоліття розводить пернатих

У Млинові, що на Рівненщині, до середини минулого століття стояв величний костел. Коли більшовики стягнули тракторами з нього дах, на руїнах поселилися сотні пар голубів. Маленький Віктор, проходячи повз зруйнований храм, завжди підбирав голуб’ят, що іноді випадали з гнізд. Забирав їх додому, вигодовував. Тоді, півстоліття тому, його душа і прикипіла до птаства, пише Інформаційний портал м. Дубно, посилаючись на Сільські Вісті.

Віктор Возняк розводив голубів кількох десятків порід. Наразі у нього лише декоративних пернатих півтори сотні. Голубівникові найбільше до душі англійські дутиші. А ще якобіни, павичі, єйські трясуни, бельгійські голуби, китайські чайки. Вони щодня у вольєрах привітно зустрічають свого господаря. В нього теж теплішає на душі.

— Варто лише зранку зайти до голуб’ятні та поспілкуватись із птахами – позитивний заряд забезпечений на цілий день. Воркують так гарно! А кружляють у небі – не можна намилуватись ними, – каже Віктор Возняк. – Хоч турбот, звісно, вистачає: клітки мають бути чистими, а птаство – ситим…

Щоб прогодувати улюбленців, чоловік на городі в кілька десятків соток висіває ячмінь, просо, пшеницю…

Віктор Возняк – учасник багатьох виставок. Везе пернатих на оглядини, інколи обмінює пару на пару в інших природолюбів, аби урізноманітнити колекцію. Буває, що й продає пернатих, якщо покупці йому сподобаються. А виручені кошти найчастіше знову ж «йдуть» на голубів…

— Породисті птахи коштують недешево, – каже він. – Я, зізнаюся, не завжди правду дружині казав, скільки заплатив за окремі пари. А все заради чого? Заради тієї ж краси… Бачив якось просто дивовижних голубів, за пару яких просили майже стільки, як за корову. Якби мав такі гроші, неодмінно купив би.

Водночас птахівник зі стажем тим, хто хоче опанувати голубівництво, радить бути пильним при купівлі крилатих красенів. Бо серед продавців трапляється немало й шахраїв. Купувати голубів радить ранньої весни з одного голуб’ятника – птахи створять кістяк нової зграї, швидше звикнуть до нових умов і, звісно, дадуть потомство.

За словами Віктора, в кожного птаха, як і в людини, – свій характер. Аби його вивчити, потрібен не один місяць.

– Перебувала в моїй колекції голубка з польським кільцем. Прибилася до зграї. Прижилася. Якось я її взяв у Тернопіль на базар. А вона там випурхнула з клітки. Думав: усе, пропала… Але приїжджаю додому, бачу: сидить на даху, радіє зустрічі. Ну як з такою розлучитися?!.

В історії з голубами у Віктора Возняка були й сумні сторінки, коли доводилось обмінювати голубині пари на харч, чи коли зграя гинула від звірів чи від хвороб. Декілька років тому куниця за одну ніч винищила півсотні птахів. Сам не знає, як пережив цю неймовірну втрату. Але про те, щоб закинути улюблену справу, у млинівчанина й гадки не було. По крупинці почав відновлювати колекцію. Тоді й зробив ставку на декоративних голубів.

— Ще кілька порід декоративних розведу і, напевне, треба зупинитися, –розмірковує Віктор. Але, схоже, це просто самонавіювання. Бо голуби – це вже на все життя.

(389)

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію