«Я так відчуваю»: На Рівненщині вперше презентували виставку Михайла Голютяка
Весняний цикл у Дубенському замку розпочали з презентації виставки Михайла Голютяка. Митець – художник і майстер писанкарства. Уродженець Тернопільщини, нині мешканець Золочева, привіз у Дубно, а загалом вперше на Рівненщину, свої картини та писанки. Відкрили виставку звучанням сопілки у виконанні студента Дубенського коледжу РГУ Андрія Тучина.

«Коли до нас у місто, наш замок приїжджає художник – це подія. Ми чекаємо, біжимо, хочемо дізнатися, що нового принесла людина в наш простір і культуру. Бо письменники та художники мають особливе покликання перед Богом – творити культурний простір. Вони, як посередники між минулим і майбутнім, вони випереджають свій час і в собі заключають космос, емоції, – вважає художниця та практичний психолог Наталія Кириченко. – Коли я пробіглась очима по картинах, ще навіть не бачачи назв, у мене виникло відчуття глибокої сакральності та глибокого світобачення. І я дуже вам дякую, що ви привідкрили себе для нас і відкрили оцей весь світ. Мені надзвичайно подобається тематика – це тематика зрілої людини, це релігійні вірування. Сама жінка – вона схожа на Богородицю або ж як трипільські жінки – з великими грудьми та великими стегнами».

Дійсно, на багатьох роботах живописця – зображення жінки. Також переважають квіти й релігійна тематика. А от найсвітлішою, мабуть, серед представлених є картина «Та, що несе крила». Попри те, що всі роботи дорогі п. Михайлу, її б він присвятив дружині.

«Я не малюю жінок. Якщо й малюю, то дуже мало. Михайло малює їх багато. Я ще не знайшов у чому між нами різниця, можливо, в нього нерви сильніші, – розповідає товариш і художник Віталій Гайдар. – Михайло гарний колорист. Якщо Ви звернете увагу, що кольори складні, кольори цікаві, то помітите, що він багато фантазує. Я думаю, що шлях будь-якого художника, скільки б він не жив, не зупинятись і пробувати щось нове. Михайло те і робить. Але найважливіше для митця – це малювати те, чим він є, живе».

А от не згідна з кольорами й постійно критикує майстра писанкарства його дружина, теж художниця. Одного разу він створив рельєфний підмальовок і попросив у неї майстер-клас, в результаті вийшла спільна робота.

Сам художник зізнається, що вирішив, що творчість – це його в 10 років, коли вперше відвідав художню школу. Вже в дорослому віці думав, що ніколи не займатиметься писанкарством, але склалось інакше. І до цього часу п. Михайло створює авторські писанки. За мотивами творчості Марії Приймаченко написав «Писанкоїд». Любить творити на деталях старих меблів.

«Не знаю чи так було, чи це придумано, але в Інтернеті прочитав, що в Пікасо запитали: «Чому Ви так малюєте?» А він каже: «Тому що я так бачу». Той, хто його запитав, сказав: «Навіщо Ви малюєте, якщо у Вас такий поганий зір?» Якби мене так запитали – я б відповів, що я так відчуваю. Для мене важливі відчуття», – говорить художник.

А ще важливіші емоції та критика глядачів, якими можна поділитись, відвідавши виставку в замку.

(157)

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію