На Дубенщині вшанували пам’ять козаків та селян, які загинули в битві 
Кожного року жителі Дубенщини збираються в одному місці, а саме між селами Семидуби та Плоска, щоб вшанувати світлу пам’ять козаків, які захищали наш край і героїчно загинули в бою у далекому 1651 році. Цьогоріч 1 липня з’їхалися не лише жителі Дубна чи навколишніх сіл, а й очільники районної та місцевої влад, гості з області, щоб вкотре долучитися до спільної молитви на чолі з Архієпископом Рівненським та Острозьким Іларіоном.

«Це друга важлива молитва нашої єпархії після нещодавньої молитви на Козацьких Могилах. Сьогодні ми звершуємо духовний подвиг, вшановуємо подвиг наших славних козаків і селян, які загинули на цьому місці. Ми не вшановуємо поразку, ми вшановуємо величний дух нашого українського народу. Той дух, який не дає нам ані схилити голову, ані колін перед ворогом. Окрім цього, сьогоднішнє Євангеліє можна пов’язати з подією, бо якщо людина здатна вийти проти великочисельної армії з вилами чи одним мечем, як це зробили козаки і селяни кілька століть назад на цьому місці, якщо ми можемо, не боячись ні ядерної зброї, ні ще комуністичного режиму, взяти зброю і стати на захист нашої держави, якщо ми можемо вийти на Майдан і віддати своє життя проти несправедливої і диявольської системи – значить наш дух ще сильний. В наших жилах на правду і воістину тече справжня козацька кров і вшанування сьогоднішнього подвигу є величною подією для кожного з нас, бо цим самим ми нагадуємо собі: «Ми є сильний, по справжньому духовний народ» – зазначив владика УПЦ КП.




Традиційно богослужіння продовжилося поминальною панахидою, зведенням українського прапору, покладанням квітів до пам’ятника козакам та вінків на курган, який став їхньою могилою.







Окрім салютувань наших сучасних військових, які теж приїхали вшанувати своїх попередників – захисників батьківщини, завітали на Дубенщину й справжні козаки, а саме військово-історична група «Курінь Печерської сотні Опанаса Предримирського Київського реєстрового козацького полку», які в пам’ять про полеглих в далекому минулому воїнів, вистрелили з мушкетів.

«Я сам з Дубна і знаю про це місце, не раз чув від батьків та бував тут, хоча зараз проживаю у Львові. Для мене Козацький Редут є місцем козацької слави, тому що, як стверджують історичні джерела, з 200 козаків лише 70 загинули, а 17 потрапили в полон, всі інші завзято боронились. Я особисто вважаю, що потрібно вшановувати козаків, але підбирати пісні козацького, історичного формату, побільше залучати дітей, розказувати їм історію в школах, садочках. Але аж ніяк не перетворювати це все в день відпочинку на природі» – вважає Тарас «Манюта» Тимчак.

Козаки не лише намагаються зберегти історичну пам’ять про козаків, а й навчають наступне покоління підтримувати цю традицію. Маленький Решетило Любомир з прізвиськом «Не спи око», не зважаючи на свій вік, уже розуміє хто такі козаки і чим ми їм завдячуємо:
«Козаки – це люди, які обороняють країну на Січі, а в наш час – це військові, добровольці».

Урочисту частину заходів присвячених козакам продовжила літературно-музична композиція, яку спільно організували члени обласної спілки письменників та працівники районного будинку культури. Щирі слова в пам’ять про козаків звучали від Ірини Баковецької та Миколи Тимчака.

«Ми прийшли з давнини, з глибини правіків,
З родових попелищ, з підневільної скрути.
Ми – таки проросли із могил козаків.
Поза нами – козацькі редути, – цитував авторський вірш про Редут Микола Тимчак. – Повростали у пам’ять камінні хрести.
Нам стояти на смерть, або гнити в неволі
Українонько, дай нам до тебе прийти
Помолившись на Плосківськім полі.
Піднімімо серця до високих небес –
Ми ж Покровою ще не забуті.
Її Син у тортурах вмирав – і воскрес,
Аби встояли ми на редуті».

Окрім урочистостей, гості Козацького Редуту поїли кулешу, постріляли з лука, побували в атмосфері переповненій традиційними козацькими звичаями та атрибутикою.

(229)

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію