Історія: Як пов’язані тартаки та Смига
З чим у Вас асоціюється слово «тартак»? Для дубенчан воно пов’язане з водоймою поблизу селища Смига, з літнім відпочинком, лісом, природою. Насправді, ця звична для усіх назва має свою понад столітню історію, пов’язана вона з обробкою дерева, якого багато у цьому краї, походить від пристрою для нарізки дерева – «тартак» (лісопильня). Деревообробна промисловість у Дубенському повіті поширилась не без участі німецьких спеціалістів цієї галузі. В 1845 р. князь Любомирський запросив із Царства Польського в Дубно до 200 німецьких сімей. Підприємницька діяльність німців у Дубні виражалась у відкритті ними ткацьких фабрик. Протягом 60-90-х років ХІХ ст. етнічна структура населення губернії зазнала суттєвих змін, зумовлених тим, що Волинь стала об’єктом іноземної колонізації. З’явилися численні німецькі й чеські поселення в Луцькому, Новоград-Волинському, Житомирському і Дубенському повітах.

1915. Тартак Волинь
На рубежі ХІХ-ХХ ст. у губернії налічувалося 171 тис. німців, а напередодні Першої світової війни – майже 210 тис.; за чисельністю вони посіли четверте місце серед всього населення Волині після українців, євреїв та поляків. Коли німецькі колоністи запропонували свої послуги в доставці лісу на європейський ринок, волинські поміщики радо пішли з ними на укладення угод. Через брак коштів князь Любомирський продав німцям задешево ліси, де була корабельна сосна. Потім у німецьких газетах піднімають на сміх невдалого підприємця, що не бачить потенційного доходу з власних ресурсів, називаючи ці ліси клондайком.

Свої тартаки (деревообробні підприємства) німці розташували безпосередньо в лісах, у Дубенському повіті біля села Студянка, і звідти транспортували сировину методом сплавляння по річці Ікві до найближчої залізничної колії. Ними, спеціально для цього, була проведена вузькоколійка до Мізоча, а далі сировина постачалась до Німеччини, де ціни на неї були досить високими. На лісопильній фабриці працювало 132 робітники. Поселення німців не мало назви. На знак вдячності поселення назвали Кенненберг, тобто за прізвищем двох власників – Кенне і Берга. З 1928 року селище називається – Смига.

Лісопильні заводи Черкаси
Тартаки проіснували до 1939 року.
Власюк Галина Іванівна, провідний зберігач фондів Державного історико-культурного заповідника
Фото з інтернету, несуть ілюстративний характер

(2688)

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію