Соліст «Фіолету»: я виріс під сценою Тараса Бульби
Окрім багатьох відомих виконавців, які завітали на Дубенщину вперше, щоб виступити на найстарішому в Україні рок-фесті «Тарас Бульба», в місто завітав і гурт «Фіолет», на чолі з талановитим солістом – нашим земляком Сергієм Мартинюком. Після неймовірно запального виступу артист погодився поділитися з журналістами емоціями від виступу на фесті, від публіки та атмосфери всього дійства.

Сергію, які Ваші враження від виступу у рідному місті?
Враження прекрасні, я виступаю вдома, в місті де я народився, де я виріс, на фестивалі під сценою якого я тінейджером виростав і це для мене дуже символічно. Цей фестиваль для нас рідний. Хотілося б звичайно більше людей, але ми розуміємо, що п’ятниця і погода така підступна. Але я виступив із задоволенням.
В дитинстві Ви були на фесті лише гостем, а зараз виступаєте самі, які відчуття були колись і які зараз?
По-різному, але я і зараз ходжу на концерти закордонних зірок. Я той самий хлопака і, мабуть, саме тому я й досі під сценами, досі вриваюся.
Як Ви вважаєте, чи є майбутнє в української музики?
Воно завжди було, але зараз воно деталізується.
Зараз побутує думка, що українською співати модно, а що Ви про це думаєте?
Я не хочу так говорити. Я просто співаю рідною мовою, якою мені мама співала колискові. Для мене це єдиний можливий аргумент.
Які у вас відчуття після виступу в рідному місті, для рідної публіки?
Я не знаю настільки вона рідна. Я так розумію, що дубенчан тільки частина, а більшість – це приїжджі гості. Мені приємно, хоча я цих людей і не знаю. Коли ми приїжджаємо в інші міста з сольними концертами, то я там знаю частину публіки. А в Дубно ми взагалі не заїжджаємо з сольними концертами. Більшість людей для мене не знайомі абсолютно, це був концерт-відкриття для мене, знайомство.
Привідкрийте трішки завісу щодо нового альбому?
Альбом вийде в жовтні і називатиметься «Aurora», окрім чотирьох синґлів буде ще 7 повноцінних електричних треків і кілька акустичних бонусів. Потім буде всеукраїнський тур, який уже буквально протягом місяця ми розпочнемо анонсувати, тому в поті чола працюємо і задоволені цим.
В житті Ви ліричний, а на сцені такий потужний, скажіть, це сцена з Вами робить?
Це життя таке. Навіть в спілкуванні ми ж завжди по-одному спілкуємося з батьками, по-іншому з друзями, по-третьому з незнайомими людьми. Певною мірою музика – це також певні варіації інтерпретації світу. Композиції з ненормативною лексикою залишилися в далекому минулому, але це теж якийсь бік моєї особистості. Я цього не заперечую і в останньому турі я був на концертах з червоним ірокезом і це не заважає мені і в 30 років робити те, що заманеться на всі 16.
Як змінюється фестиваль протягом декількох останніх років?
Я не так часто тут бував, щоб відстежити зміни, але що я хочу відзначити це те, що фестиваль існує. Як би його складно не було робити, але я думаю, що з такою кількістю публіки охопити таку кількість зі сцени – це дуже складно. Я розумію наскільки це титанічна праця. Найбільший плюс фестивалю в тому, що організатори знаходять сили, натхнення та ресурси з року в рік продовжувати цю справу. І сподіваюся їм вдасться не закинути цей подвиг з часом.
Чи відразу Ви погодилися виступити на фестивалі?
Я не можу відповісти, оскільки організатори спілкувалися з менеджером, обговорювали умови. Але зрозуміло, що «Тарас Бульба» – це фестиваль, якому ми завжди підемо на зустріч і це не обговорюється.
Чи захочете ви після сьогоднішнього виступу на фестивалі виступити у Дубні з сольним концертом?
А де у Дубні виступати сольно і чи буде тут людина, яка візьметься за організацію виступу? А так ми за, ми ж все одно будемо поруч. Можна було б у Районному будинку культури, але я не хочу виступати в залі із сидячими місцями.
Що б Ви побажали на завершення своїм землякам-дубенчанам?
Дубенчанам я хочу насамперед побажати, щоб відремонтували дороги, щоб місто було трішки чистішим, оскільки роки йдуть, а місто залишається брудним. В нас, як на мене, досить популярне туристичне місто, я сьогодні проводив екскурсію своїй команді історико-культурним заповідником і вони були вражені. Я думаю така ж реакція і в туристів, які приїжджають до нас щотижня з інших країн. Громада має працювати над цим.
А щоб Ви хотіли побажати всім любителям рок-музики?
Всім любителям року я хочу побажати побільше цієї музики не лише в навушниках, а й в житті, максимально довго залишатися такими розхристаними юнаками, підлітками. Люди говорять, що потрібно виростати з рваних джинсів, але, я думаю, це говорять ті, які здалися рутині. Ти можеш бути будь-ким – рокером, офіс-менеджером, айтішником крутим, але потрібно залишати час, щоб приїхати в Дубно чи інше місто і згадати хто ж ти насправді.

(556)

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію