Герой АТО: «Я настільки люблю Україну, що готовий життя віддати»

Бойові товариші та командир приїхали попрощатися з дубенчанином, який загинув на Сході
В День Святої Трійці, щоб провести в останню скорботну дорогу Івана Жукова зібралися священики, представники місцевої та районної влади і просто небайдужі дубенчани. Прощання з Героєм відбулося 28 травня на майдані Незалежності у Дубні.
Зона бойових дій, в ніч з 23 на 24 травня, забрала життя чудового товариша, вірного друга, талановитого поета, хорошого, життєрадісного чоловіка та батька у маленької дівчинки-дошкільнятка.

«Смерть завжди неочікувана, проте саме добровольці знають на що вони йдуть. Вступаючи в ряди добровольців, вони розуміють, що окрім смерті та поранення більше ні на що не варто розраховувати. Ми маємо можливість залишити Героя Івана на Дубенщині, яка його сьогодні так гарно зустрічала – по всій дорозі стоять люди на колінах, у всіх сльози навертаються на очі. Але він пішов туди, щоб ми з вами гарно жили і його смерть має навчити нас, як потрібно любити свою державу, свою Україну, як потрібно любити свою церкву, як потрібно гідно жити серед людей, які нас оточують. Ми знаємо його як відважного воїна тому, що той подвиг вдасться повторити не кожному. Добровольці – це ті люди, які з самого початку стоять на охороні нашої з вами незалежності, суверенності нашої держави. Я відчуваю ще й якусь свою вину, певно я десь недопрацював, не домолився, недоговорив. Кожна смерть – це рубець на нашій душі, на нашому серці. Нехай з Богом спочиває Герой, якого ми прийшли з вами провести в останню дорогу» – звернувся до присутніх військовий капелан о. Леонід.

Попрощатися з Іваном Жуковим також приїхали і його бойові товариші, які стояли пліч-о-пліч з ним в бою та знають, що він був воїном готовим покласти свою голову за кожного з них. З прощальним словом від імені всього батальйону звернувся комбат добровольчого підрозділу УДА «Волинь» Володимир Андрушечко, бойовий командир загиблого:
«Я мав велику честь воювати з другом Жуком. Насправді війна ще продовжується, ми ще воюємо і я прошу вас не забувати про це. Я зроблю все можливе, щоб нікого більше не привозити додому в труні, адже це дуже важко. Якщо можете пробачте мене – як командир я, можливо, його не вберіг, можливо не додивився. Він був не простий чоловік, в мене з ним були свої конфлікти, якщо їх можна так назвати, але він завжди стояв на тому, що було правдою та знав за що він воює. Зберігся зошит написаних ним віршів, який ми обов’язково привеземо і, я сподіваюся, найближчим часом зможемо видати збірку. Він не раз вечорами зачитував мені свої вірші, цікавився моєю думкою. Це дуже сильні тексти. Пробачте, якщо можете за те, що так сталося».

Іван Жуков і дійсно писав чудові вірші, через які можна зрозуміти його душу і те як він любив нашу державу.
Також поділилася своїми спогадами про Героя керівник ОТГ «Волинь» Дубенщини Валентина Сіньковська:
«Іван прийшов до мене у 2015 році, як до керівника Правого сектору. Він сказав: «Мене не візьмуть по одній простій причині – у мене є судимість. Але я настільки люблю Україну, що готовий життя віддати. Якщо є така можливість, відправте мене на Схід – я буду захищати свою Україну», – що він і робив. Ми обов’язково випустимо збірку його віршів».

Іван Жуков знав на що йде, оскільки добровільно відправився служити в АТО, у складі  ОТГ «Волинь», що зараз знаходиться на передових позиціях в м. Мар’їнка. За станом здоров’я Івана Жукова не взяли б в Збройні сили України, тому він відправився добровільно воювати в батальйони.
«Я не думав, що буду сьогодні говорити ці слова про людину, яка загинула. Я думав, ми зустрінемось, обнімемося так, як завжди це робили. Але так сталося, що ми зустріли його в труні і проводжаємо в останню дорогу. І сьогодні наші хлопці, стікаючи кров’ю, захищають нас на Сході, бійці різних підрозділів продовжують захищати нашу країну. Я не думав, що після майдану, де полягла сотня,  загине ціла дивізія. І Іван Жуков входить в цю дивізію. Ми маємо пам’ятати цього Героя, пам’ятати тому, що він не йшов за званням, не йшов за грішми, не йшов за посадами. Коли потрібно було стати на захист нашої Батьківщини він взяв в руки зброю. Іван був добровольцем. Вічна пам’ять тобі, друже. Ми будемо пам’ятати не тільки тебе, а й усіх тих, хто поліг за Україну. Ми цього не забудемо ніколи. Нехай українська земля буде тобі пухом» – востаннє звернувся до свого покійного товариша представник об’єднання добровольців в Рівненській області Роман Коваль.

Івана Жукова, який героїчно покинув цей світ у боротьбі за мир та незалежність своєї рідної країни, проводжали з усіма військовими почестями. Поховали Жука на Семидубському кладовищі.


Світла пам’ять про добровольця, що загинув в зоні бойових дій, завжди залишиться в пам’яті нашої країни, а українці ніколи не  забудуть жодного воїна, який віддав своє життя за наше щасливе майбутнє.

(539)

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію

Вас також можуть зацікавити...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Дякуємо!

Тепер редактори знають.