Дубенські добровольці та священик завезли подарунки діткам та військовим на Схід України
Уже вкотре волонтери з Дубенщини, уродженці Смиги, відвідали Схід України, завізши допомогу дітям у сиротинці та нашим захисникам. Та поїздка напередодні Дня святого Миколая була дещо незвичайною. Разом із Тетяною Філімоненко, Андрієм Колесником, Василем Панасюком та Ярославом Баєм поїхав священик Свято-Іллінського собору м. Дубно Ігор Волянюк. Окрім того, добровольцям вдалось побувати на позиціях. Як все пройшло – кореспонденту Інформаційного порталу м. Дубно розповіла пані Тетяна.

«Поїздка була незабутньою, вражень скільки, що не можу не поділитись з вами. Завантаживши два автомобілі продуктами, канцтоварами, засобами гігієни та речами, необхідними для вояків, ввечері 15 грудня ми вирушили на Схід. Насамперед завезли допомогу і подарунки від святого Миколая у Слов’янську школу-інтернат для дітей з вадами зору і центр психологічної реабілітації дітей-сиріт на напівсиріт. Не змогли побачити діток з Часового Яру, оскільки вони знаходились на реабілітації у Святогірську, то їм допомогу лишили у закладі. В центрі психологічної реабілітації вихованці продемонстрували нам виступи. Вони співали, танцювали, розказували віршики. Це була в них така репетиція до свята Миколая. Діти були надзвичайно раді нашому приїзду. Кожна дитина хотіла, щоб її пригорнули, сказали тепле слово, по-материнськи поцілували. В нас не вистачало рук на всіх дітей. Хтось з дітвори тулився до наших ніг, хтось брав за руки, хто перший встиг, той вискакував на руки, а тим часом інше дитя простягує рученята, щоб і його не обділили увагою. Як тут за спиною мене хтось обійняв і тихо прошептав на вушко «мама»…І, як завжди, я не стримуюсь і котиться сльоза. І таких дітей – 40, а нас, волонтерів, лише 5. І до кожного з нас вони летіли наввипередки. У сиротинці, де перебувають діти з вадами зору, вихованці, як ті мурахи, носили один за одним привезені дарунки» – розповідає з теплом дубенчанка.

Та ключовим моментом, мабуть, для добровольців цього разу стала можливість відвідати наших захисників, побувавши на трьох позиціях.

«Відвідавши дітей, ми поїхали до наших хлопців в Красногорівку. В Курахові нас зустріла машина, яка супроводжувала до місця розташування 2 окремого морпіхотного батальйону. Відверто кажучи було трохи моторошно, адже ці місця одні з гарячих точок бойових дій Донецької області. Але ввечері в суботу ми були у вояків, розвантажили буси та й там заночували. Недільний ранок видався не дуже спокійним. О 10 год., коли о. Ігор в капличці здійснював службу пролунали настільки потужні вибухи, що аж ікони похитнулись. І потім ще кілька раз. Але це не зупинило нас і після служби ми поїхали на позиції до хлопців. Наші захисники були раді не лише продуктам та подарункам від святого Миколая, але й нашій зустрічі, спілкуванню. О. Ігор звершував молитви в бліндажах, роздавав просфори і стрічки, кропив свяченою водою. З позиції на позицію ми йшли пішки в бронежилетах та касках. Хоча від позицій сепаратистів ми були дуже близько, але страху не було. Ми привезли хлопцям частинки всіх нас, вони знають, що ми про них не забуваємо, завжди з ними. І підтримувати їх – це наш обов’язок. Правда моторошно було, коли приїхали до трьох обгорілих хрестів. Їх встановили на місці загибелі бійців, але без жодної молитви. А тому о. Ігор звершив молитву по убієнним. Повернулись додому на світанку 18 грудня» – ділиться думками п. Таня та зауважує: – Не дивлячись на сьогоднішні труднощі життя, ми ні на мить не маємо права забувати про тих, хто охороняє наш спокій і сон».

(330)

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію