Дубенська школярка, що неодноразово займає призові і перші місця, розповіла про себе, досягнення та різноманітні конкурси
Нещодавно у місті Вінниця відбувся 4 етап Всеукраїнської олімпіади з української мови та літератури. Учениця 9 класу Дубенської гімназії №2 Анна Повх стала її переможцем. Ми запросили непересічну ученицю на розмову і поцікавилися, як відбувалася олімпіада, підготовка та які враження залишилися після конкурсу.
–        Аню, ми знаємо, що минулого року ти також була призером Всеукраїнського рівня (м.Біла Церква) і посіла 2 друге місце серед учнів 8 класу. Скільки років уже береш участь у різноманітних олімпіадах і конкурсах з української мови?
–        Вперше я взяла участь у конкурсі ім. П. Яцика, коли навчалася у 3 класі. Відтоді кожного року виборюю призові місця. З роками навчання у гімназії кількість конкурсів збільшилася: додалися Всеукраїнська олімпіада і мовно-літературний конкурс ім. Т. Шевченка. Мої досягнення також зросли – я виборола не просто призові, а й перші місця.
–        Отже, в тебе багаторічний досвід. Чи допомагає він перебороти хвилювання? Адже без нього точно не може обійтися участь у таких масштабних змаганнях.
–        Насправді я вже давно навчилася боротися з хвилюванням, оскільки воно тільки заважає мислити. Навчилася керувати емоціями. А досвід попередніх років справді безцінний. Хоча, зізнаюся, коли я вперше їхала на Всеукраїнський рівень олімпіади минулого року, хвилювалася менше, ніж цього, адже тоді ще не знала, чого очікувати.
–        Скільки учасників змагалися у твоїй віковій категорії? Якою була атмосфера, дружньою чи, навпаки, ворожою, адже на таких конкурсах завжди панує конкуренція?
–        У кожному класі було більше тридцяти учасників, а в деяких навіть сорок – від кожної області по одному-два представники. Усі вони – найсильніші юні мовознавці України, тому конкуренція дійсно висока. Але, попри це, атмосфера була дружньою.
–        Скільки тривала підготовка до олімпіади? Хто допомагав у ній?
–        Це результат багаторічної роботи, окрім цього, я сумлінно навчалася з початку навчального року, щоб потрохи накопичувати знання, а за кілька тижнів до самого конкурсу розпочала повторення вивченого матеріалу. Головне – не намагатися охопити все відразу, а старатися запам’ятати найголовніше і вміти застосовувати ці знання на практиці. У підготовці мені допомагала моя учителька з української мови та літератури Момотюк Світлана Іванівна, за що я їй дуже вдячна. Адже самій мені б точно не вдалося всього навчитися.
–        У якому місті більше сподобалося на конкурсі: Білій Церкві чи Вінниці? Чому?
–        Кожне місто запам’яталося по-своєму. У Білій Церкві ми відвідали органний зал, театр, дендропарк «Александрія». У Вінниці – музей Пирогова, музей-садибу Коцюбинського і театр, тому з кожного міста у мене залишилося багато приємних вражень.
–        Отже, ще й чудові подорожі рідною країною.
–        А чи складні завдання?
–        Однозначно сказати не можу. Деякі легші, деякі – важчі. Це залежить від підготовки і частково везіння, адже все повторити не можна, а трапитися може будь-яка тема і треба бути готовим до несподіванок.
–        Однак, бачу, несподіванок ти зовсім не боїшся, адже вже другий рік поспіль посідаєш призові місця. Минулого року це друге, нині – третє. Чи задоволена ти своїми досягненнями?
–        Звісно задоволена! Адже це складна боротьба, яка потребує довгої і наполегливої підготовки, глибоких знань, ерудиції, витривалості і вміння показати володіння мовою. А перемога у ній додає сил, надихає на майбутні звершення.
–        Які завдання зацікавили і запам’яталися найбільше?
–        На кожному конкурсі найбільший інтерес у мене викликають творчі завдання, у яких потрібно написати твір, адже я творю з легкістю. Натхненно пишу не тільки шкільні твори, а й прозові історії та ще й вірші. Однак на олімпіаді вірш я не писала, адже виконання завдань потребує точності, і не варто додавати нічого зайвого.
–        Аню, чи пробувала ти себе у творчих конкурсах для юних авторів?
–        Авжеж, я постійно беру участь у різноманітних літературних конкурсах. У моєму доробку вже багато віршів, казка «Де шукати диво», що вийшла друком у видавництві «Ранок». З цією роботою минулого року я перемогла у дитячому літературному конкурсі «Казкова Україна», оголошеному видавництвом. Також перемогла у дитячому конкурсі фантастичних історій «ФантФест» з уривком із власного роману «Хранителі спогадів», який нещодавно закінчила.
–        Овва! Скільки досягнень! Ти не тільки зразкова учениця, а ще й юний письменник. Як тобі вдається поєднати стільки різних занять? Де знаходиш час, і чи залишається він на дозвілля?
–        Літературна творчість це і є одна з форм дозвілля. Це і мій відпочинок, і улюблене заняття. До того ж, я стараюся не втрачати ні хвилини і постійно займатися чимось корисним, наприклад, читати. Книга завжди зі мною. Ще жодного разу я не вийшла з дому, її не прихопивши .

Анна Повх, казка «Де шукати диво», видавництво «Ранок»
–        Твоя любов до читання вражає. Однак ,розкажи, будь ласка, детальніше про свою казку.
–        Це розповідь про дівчинку, яка уві сні мандрує дивовижними місцями України разом із чарівником-мольфаром. Вони відвідують Софійський собор у Києві, поле нарцисів, парк «Софіївка» в Умані та Ластівчине Гніздо у Криму. Їхні мандри дивовижні, пригоди захоплюючі.
–        Скільки примірників твоєї книги побачили світ?
–        Наклад книги близько 2000 чи 3000 тисяч.
–        Це немало! Думаю, що дубенчани читатимуть твій твір своїм дітям з особливою гордістю, адже народження книги у видавництві такого рівня визначна подія для краян.
–        Чи будеш працювати у цьому напрямку надалі?
–        Так, я планую пов’язати своє життя з письменництвом, і уже працюю над наступними творами. Щоправда, це уже не казки, а повісті і романи .
–        Минулого року за перемогу у олімпіаді ти серед одинадцяти найкращих учнів Рівненської області була нагороджена Президентською стипендією. Чи стало для тебе це несподіванкою?
–        Звісно! Я не знала про можливість такої нагороди і була дуже рада! Приємно усвідомлювати, що твоя праця приносить ще й матеріальне поцінування. Приємно було побувати у Києві, почути високу оцінку результатів навчання і отримати нагороду від самого міністра освіти і науки Лілії Гриневич. Це наразі моє найвище досягнення.
–        Дякуємо за цікаве інтерв’ю! Наостанок чи не хочеш ти побажати чогось читачам?
–        З радістю! Усім дубенчанам я бажаю успіхів і наснаги, не опускати руки, коли щось йде не за планом і займатися тим, що вам до душі.

Нагородження у м. Вінниця головою журі олімпіади<img
Розмову вела учениця 9-А класу Дубенської гімназії №2 Баковчук Ірина

(441)

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію