8 міфів про медичну реформу
Верховна Рада дала старт медичній реформі, яка розпочнеться з 2018 року. Проте вже зараз поширюється чимало неправдивої інформації щодо того, які саме зміни відбудуться в сфері охорони здоров’я, і що чекає на лікарів та пацієнтів із впровадженням реформи.
Надаємо спростування найпоширеніших міфів.
Міф 1. Медицина стане платною і дуже дорогою
Згідно з результатами опитування, 90% ліків українці купують за власний кошт. Тому неправда, що медицина стане платною і дуже дорогою, бо вже такою є.
Реформа передбачає введення державної програми медичних гарантій. Всі послуги, аналізи, дослідження, ліки, які надаються за цією програмою будуть для пацієнтів на 100% БЕЗОПЛАТНИМИ. Люди самі обиратимуть лікарні та будуть знати, що оплачує держава. З 2018 року реформа запрацює на рівні первинної допомоги, з 2020 – в усіх лікарнях.
Зараз розповсюджується неправдива інформація про тарифи на медичні послуги, адже вони тільки будуть розраховуватись. Буде запроваджено принцип «гроші йдуть за пацієнтом»: людина звернулась в лікарню, отримує допомогу, а тоді держава оплачує послугу згідно тарифу лікарні.
Буде визначено чіткий перелік послуг, які на 100% фінансуватиме держава: первинна допомога (сімейні лікарі, терапевти, педіатри); екстрена допомога (різке погіршення стану здоров’я, серцевий напад, інсульт, гострий апендицит, ниркова недостатність, запалення легенів тощо); паліативна допомога (перш за все – адекватне знеболювання); лікування у вузьких спеціалістів за направленням сімейного лікаря та планове лікування у рамках програми медичних гарантій.
Обсяг останніх залежить від обсягу фінансування системи охорони здоров’я, однак включатиме всі основні послуги, необхідні для якісного лікування. Повний список обслуговування програми медичних гарантій буде у 2020 році, коли реформа запрацює повністю. Для дороговартісного лікування, як і сьогодні, будуть існувати цільові програми, продовжать діяти програми лікування онкології, гепатитів, СНІДу та інші.
Міф 2. Медреформа призведе до закриття лікарень і звільнення медиків
У законі про медреформу немає жодного слова про закриття лікувальних закладів чи скорочення медперсоналу. Національна служба здоров’я укладе договори з УСІМА лікарнями.
Але з часом конкуренція і принцип «гроші йдуть за пацієнтом» призведуть до впорядкування мережі медзакладів. Малопотужні, погано оснащені і не завантажені лікарні, у яких просто небезпечно лікуватись, будуть перепрофільовані під реальні потреби населення (реабілітаційні, діагностичні центри, хоспіси). Найкращі лікарні будуть додатково технічно та кадрово підсилені.
Впорядкуванням мережі лікувальних закладів опікуватиметься місцева влада. Саме громади вирішуватимуть, які з лікарень потрібно підсилити та перепрофілювати. Держава тільки виставляє вимоги щодо максимального часу доїзду до лікарні та її мінімального безпечного навантаження (кількість пологів, оперативних втручань). Завдяки децентралізації місцеві бюджети мають достатньо коштів для того, щоб покращити мережу медзакладів, створити належні умови для роботи лікарів, відремонтувати дороги до лікарень, оплачувати додаткові медичні послуги для мешканців громади.
Що стосується лікарів – то звільнятимуть лише тих, до яких не захочуть звертатись люди. Хороший лікар завжди матиме багато пацієнтів і достойні гроші від держави за свою роботу. Лікарі конкуруватимуть за пацієнта.
Міф 3. Села залишаться без лікарів
Навпаки – в багатьох селах, нарешті, з’являться лікарі та залишаться фельдшери і ФАПи. Фельдшери не замінятимуть лікаря, а стануть його помічниками у найвіддаленіших селах.
У 2018 році середня виплата на первинній ланці складе близько 370 грн. на одного пацієнта, у 2019 – 450 грн. Практика у 2000 пацієнтів матиме річний дохід у 2018 – 740 000 грн., у 2019 – 900 000 грн. Сюди входять оренда, оплата роботи лікаря, фельдшера та медсестри, прості витратні матеріали та часткове покриття аналізів. Близько половини цих коштів – видатки практики, все інше – зарплата працівників. Досі лікарі в селах ніколи не бачили таких коштів.
Якщо місцева громада надасть лікарю медичний кабінет в оренду за 1 гривню, у нього залишиться ще більше коштів на зарплати. Також буде значно легше знайти і запросити лікаря на роботу, якщо громада побудує житло для нього.
Розмір фінансування, яке буде виділятись з держбюджету на медичне обслуговування одного пацієнта, однаковий на всій території країни. Проте життя в сільській місцевості дешевше, а тому за умови обслуговування однакової кількості пацієнтів, сільський лікар матиме краще матеріальне становище, ніж міський. Окрім того, на відміну від лікаря в місті, сільський фактично не матиме конкурентів. Обирати його будуть всією громадою і декларацію з лікарем укладуть всі мешканці села, а лікар отримуватиме гроші за їх медичне обслуговування. Але громада може і відмовитись від поганого лікаря і запросити іншого.
Міф 4. До лікаря-спеціаліста можна буде потрапити тільки через сімейного лікаря
Кожна людина в разі необхідності зможе звернутись до будь-якого лікаря-спеціаліста без направлення сімейного лікаря. Але тоді пацієнту доведеться сплатити повну вартість послуг лікаря і лікування. З направленням сімейного лікаря – лікування та необхідні медичні засоби відшкодує держава.
Значну частину послуг після донавчання зможуть надавати сімейні лікарі, педіатри, терапевти. Буде також низка спеціалістів (наприклад, гінеколог, психіатр тощо), візити до яких будуть оплачуватись і без направлення сімейного лікаря.
Міф 5. Реформа суперечить Конституції
Всі послуги, які оплачує держава за лікування пацієнта, будуть оплачені на 100%, як цього вимагає Конституція.
Близько 80% звернень за медичною допомогою – на первинному рівні та при екстреній ситуації, які держава оплачуватиме 100% всього необхідного лікування та медикаментів.
На вторинному і третинному рівнях держава гарантує 100% оплату медичної допомоги, інших медичних послуг та лікарських засобів, що входять до лікування та визначені програмою медичних гарантій.
Міф 6. Всі медичні послуги будуть зі співоплатою
У законі немає жодного слова про співоплату з боку пацієнта. Медичні послуги програми медичних гарантій на 100% надаватимуться громадянам за рахунок коштів державного бюджету.
Проте будуть послуги, які держава не оплачуватиме, наприклад, естетична стоматологія, пластична хірургія тощо.
Міф 7. Реформа не передбачає підвищення зарплатні лікаря
Тариф на медичні послуги з надання первинної медичної допомоги складається з двох частин: ставки на оплату медичної послуги та ставки на оплату діагностичних послуг, у тому числі лабораторних досліджень.
Якщо серед пацієнтів будуть діти до 5 років або пенсіонери у віці 65+, тариф буде майже вдвічі вищим за тариф для молодих людей. Тому, лікар первинної ланки за 2 тисячі пацієнтів буде отримувати в рік від 740 тисяч до 1 мільйона гривень. Десь половина цих коштів йде на видатки медичної практики. Лікарем первинної ланки може бути сімейний лікар, педіатр або терапевт, вони можуть стати фізичною особою-підприємцем (ФОП) та відкрити власну практику. Лікарі первинної медичної допомоги можуть бути найманими працівниками в комунальних закладах первинної медичної допомоги. Тоді він домовляється про заробітну плату з адміністрацією закладу. При цьому в автономізованих медичних закладах, які стали комунальними підприємствами, тарифні сітки, що діють зараз, не будуть застосовуватися.
З 2020 року усі медичні заклади вторинної і третинної ланки перейдуть на нову модель фінансування. Національна служба здоров’я буде перераховувати медзакладам гроші за надану послугу по затвердженими тарифами, єдиним для всієї країни. У тарифі за послугу закладені всі витрати на її надання, у тому числі – оплата праці медичного персоналу. Базою для розрахунку компоненту оплати лікаря в тарифі має бути 250% від середньої зарплати по країні за липень попереднього року. У 2018 році базою би стала сума 18 347 гривень (середня зарплата в липні 2017 7339 грн.).
Міф 8. Національна служба здоров’я – це фінансовий «монстр», який розпоряджатиметься 100 млрд.грн.
Гроші знаходяться в державному бюджеті та зберігаються на казначейських рахунках. НСЗУ є оператором, який контрактує закупівлю медичних послуг та укладає договори з медичними закладами і лікарями-ФОП.
Окрім того, НСЗУ контролюватиме якість послуг на рівні дотримання умов договору. Якщо йдеться про лікарську помилку, то в цьому разі контроль залишається за органом, який надає ліцензію – за МОЗом.
Модель НСЗУ має найменші корупційні ризики, оскільки як центральний орган виконавчої влади вона підконтрольна Рахунковій палаті, Державній аудиторській службі, а також антикорупційним органам – Національному антикорупційному бюро та Нацагентству з питань запобігання корупції.
За матеріалами: Рівненська ОДА

(266)

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію