Рекомендації дипломатів, щоб не порушити правила Шенгену

Питання безвізового діалогу є одним із ключових пріоритетів у відносинах України з ЄС. Та нині, доки ми рухаємося в цьому напрямі, треба розуміти особливості як отримання, так і використання Шенгенських віз.

Зупинимося на двох питаннях: термінах перебування у Шенгенській зоні, а також зняття відбитків пальців при подачі заяв на отримання Шенгенських віз.

Правило обчислення терміну перебування два роки тому дійсно було скориговано. Стандартна формула, на перший погляд, лишилася незмінною – перебувати в країнах Шенгену можна не більше 90 днів протягом 180-денного періоду. Але на практиці цей період починає обраховуватися не з того дня, коли ви отримали останню візу, а раніше. Тобто Ваші попередні поїздки до Шенгенської зони, по інших візах, теж беруться до уваги.

При виїзді з Шенгенської зони, на кордоні, вивчаються ваші подорожі за останні 180 днів. Тобто, якщо ви виїжджаєте з Шенгену (будь-яким шляхом – чи то повертаєтеся з Польщі до України, або відлітаєте з Амстердаму до США), наприклад, 31 серпня, то до розрахунку беруться всі ваші поїздки, починаючи з 4 березня. Протягом цього періоду сумарна кількість днів, проведених у Шенгенській зоні, не повинна перевищувати 90 днів. І навіть якщо за минулі півроку у вас було декілька віз, нехай навіть виданих різними країнами Шенгену (і не лише мультивізи, але також одноразові), вони так само беруться до розрахунку.

Логіка полягає в тому, що в разі перевищення ліміту у 90 днів ви проводите в Шенгені більше часу, ніж за його межами, тобто маєте отримувати дозвіл на тимчасове чи постійне проживання. А це – зовсім інша процедура.

Важливо також враховувати, що до Шенгену входять не всі країни ЄС. Перебування у Болгарії, Великій Британії, Хорватії, Ірландії, Румунії та на Кіпрі, що не входять до Шенгенської зони, але є державами-членами ЄС,  не береться до уваги при розрахунку. Натомість враховується перебування в Ісландії, Ліхтенштейні, Норвегії та Швейцарії, що не є членами ЄС, але входять до Шенгенської зони.

Підрахунок дійсно може видаватися складним. Тому в ЄС зробили онлайн-інструмент для подорожуючих. На сайті Європейської Комісії створено спеціальний калькулятор для самостійного обчислення дозволеного строку перебування, який можна знайти за цим посиланням. Також ЄК опублікувала посібник, який містить інформацію про нині діючі правила та практичні приклади користування калькулятором.

Що ж до другого питання – зняття відбитків пальців – воно регулюється відповідно до вимог Візової інформаційної системи ЄС (ВІС). Зазначена система почала функціонувати в Україні та інших країнах Східного партнерства з 23 червня 2015 року. З цього часу при подачі заявки на отримання Шенгенської візи наші громадяни мають надавати біометричні дані, у тому числі відбитки пальців.

Така процедура потрібна лише при першій подачі заявки на отримання Шенгенської візи. У наступні п’ять років (59 місяців), коли Ви звертатиметесь за новими Шенгенськими візами, додатково здавати відбитки не вимагається.

Водночас у разі отримання національної візи країн-членів ЄС вимога щодо надання таких даних регулюється виключно законодавством відповідних держав. Відбитки, які ви здали для національної візи, не можуть вноситися до бази даних ВІС. Це означає, що при подальшій подачі заявки на отримання Шенгенської візи доведеться знову пройти процедуру зняття біометричних даних.

У разі, якщо Ваші права було порушено консульствами Шенгенських країн, Ви можете розраховувати на підтримку МЗС. Про такі випадки, що мали місце при оформленні чи використанні Шенгенських віз (якщо громадянин повідомив про них до Департаменту консульської служби МЗС), Представництво України при Євросоюзі регулярно повідомляє Єврокомісію. А Брюссель, у свою чергу, перевіряє, чи дійсно мало місце порушення, і за результатами проводить відповідну роботу з державами-членами.

Тож існує налагоджений механізм взаємодії зі стороною ЄС, який дозволяє забезпечити дотримання прав українських громадян та належне виконання Угоди про спрощення оформлення віз між Україною та Євросоюзом. Ми і надалі маємо намір його використовувати. Але для цього необхідно, щоби українці, права яких дійсно були порушені, лишали образу не тільки у соціальних мережах та в розмовах з друзями, але також повідомляли про свої проблеми до Міністерства закордонних справ.

За матеріалами: Європейська правда

(20)

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію