У Дубенському бюро надають правову консультацію та пояснюють відмінність
Однозначно на це питання відповісти ніхто не зможе, оскільки кожна ситуація індивідуальна, а відповідно, той спосіб, який вигідний в першому варіанті зовсім може не підходити під ситуацію і особливості другого.
Чинне трудове законодавство передбачає безліч способів звільнення, але в даній статті зупинимося тільки на двох, а саме:

• припинення трудового договору за згодою сторін (частина 1 статті 36 Кодексу законів про працю України);
• розірвання трудового договору, укладеного на невизначений термін, з ініціативи працівника (стаття 38 Кодексу законів про працю України);
• розірвання строкового трудового договору з ініціативи працівника (стаття 39 Кодексу законів про працю України).

Що слід знати при звільненні за власним бажанням?
Цей варіант менш поширений, ніж звільнення за згодою сторін, але в повсякденному житті зустрічається досить часто.
У Кодексі законів про працю України для врегулювання даного питання передбачені: стаття 38 (розірвання трудового договору, укладеного на невизначений термін, з ініціативи працівника) і стаття 39 (розірвання строкового трудового договору з ініціативи працівника).
Перед тим, як приймати рішення звільнятися за власним бажанням, слід знати, що чинне трудове законодавство містить для працівника зобов’язання попередити роботодавця про свій намір (бажання звільнитися) за два тижні. Прості обивателі це зобов’язання називають відпрацюванням. Відповідно звільнитися в будь-який момент не вийде, але в статтях так само передбачені виключні випадки, коли не потрібно обов’язкове письмове попередження роботодавця про свій намір за два тижні. При наявності документального підтвердження передбаченого законом обставини, відпрацьовувати два тижні не доведеться.
Як звільнитися за власним бажанням без двотижневого відпрацювання?
Відповідно до частини першої статті 38 Кодексу законів про працю України, законодавцем передбачено ряд виняткових випадків, коли може бути розірвано трудовий договір, який був укладений на невизначений строк з ініціативи працівника (за власним бажанням), а саме:

• в разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання;
• переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість;
• вступ до навчального закладу;
• неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком;
• вагітність;
• догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю;
• догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію;
• прийом на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин.

Даний перелік так само поширюється на випадки, коли був укладений строковий трудовий договір, який припиняється з ініціативи працівника.
Частиною першою статті 39 Кодексу законів про працю України так само передбачений додатковий перелік випадків, коли достроково підлягає розірванню строковий трудовий договір на вимогу працівника, а саме:

• в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором;
• порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору.

Для того, щоб звільнитися в бажаний термін, мало в заяві про звільнення відзначити важливу обставину передбачене частиною першою статті 38 Кодексу законів про працю України. Кожен із зазначених випадків повинен бути документально підтверджений.
Від себе додатково хочу додати не передбачене законодавством обставина, але те, що в будь-якому випадку буде якісно впливати на ефективність і граничний термін розірвання трудового договору – це людський фактор. Якщо протягом усього терміну трудового договору між працівником і роботодавцем склалися сприятливі, як трудові, так і міжособистісні відносини, то звичайно і висока ймовірність звільнення в бажаний день без наявності шанобливого обставини передбаченого чинним трудовим законодавством.
Що слід знати при звільненні за згодою сторін?
Звільнення за згодою сторін значно відрізняється від звільнення за власним бажанням і одним з відмінностей є наявність волевиявлення (ініціативи) однієї зі сторін: як роботодавця, так і працівника.
Другою відмінністю є те, що, якщо ініціатива про звільнення виходить від працівника, то останній може бути звільнений в будь-який обумовлений з роботодавцем момент і для цього закон не вимагає вказувати поважну причину звільнення, як у випадку зі звільненням за власним бажанням. Це так само означає, що не потрібно роботодавця попереджати за два тижні до бажаної дати звільнення. Звільнитися можна і в день написання заяви.
Станом на листопад 2019 року в Україні, звільнення за згодою сторін один з самих поширених варіантів при припиненні трудових правовідносин між працівником і роботодавцем.
Даний варіант найбільш підходить для більшості випадків, за що і знайшов таку високу популярність.
Для того, щоб звільнитися за згодою сторін, досить наступного:

• перебувати в хороших відносинах з роботодавцем;
• обумовити і узгодити варіант звільнення за угодою сторін;
• написати заяву на звільнення за частиною 1 статті 36 Кодексу законів про працю України (за згодою сторін).

Чи є відмінність (різниця) в звільненні за власним бажанням і звільнення за угодою сторін?
Як простежується з даної консультації, відмінності звільнення за угодою сторін від звільнення за власним бажанням такі:

• ініціатива може виходити від будь-якої зі сторін;
• можна звільнитися в будь-який момент, який узгоджений між працівником і роботодавцем;
• в заяві про звільнення за угодою сторін може бути подано в будь-який момент (в тому числі і в день звільнення).
• сторони не зобов’язані попереджати один одного за два тижні і звільнення може відбутися в будь-який момент;
• щоб звільнитися в термін менше, ніж два тижні, не потрібно вказувати поважну причину, як у випадках передбачених частиною першою статті 38 Кодексу законів про працю України для звільнення за власним бажанням.

Відмінності звільнення за власним бажанням, від звільнення за угодою сторін:

• ініціатива звільнення завжди виходить тільки від працівника;
• не можна звільнитися в будь-який момент, без наявності поважної причини і її документального підтвердження;
• заяву на звільнення не може бути подано в строк менше двох тижнів до бажаної дати звільнення (крім випадків, коли зазначена і документально підтверджена поважна причина передбачена частиною першою статті 38 Кодексу законів про працю України);
• щоб звільнитися в термін менше двох тижнів до бажаної дати звільнення необхідно в заяві на звільнення за власним бажанням вказати і документально підтвердити поважну причину, яка передбачена частиною першою статті 38 Кодексу законів про працю України.

Дану консультацію підготовлено в рамках загальнонаціонального правопросвітницького проекту «Я маю право!». Більш детальну інформацію щодо реалізації та захисту своїх прав та законних інтересів у різних сферах життєдіяльності можна дізнатися у відділі «Дубенське бюро правової допомоги» Рівненського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за адресою вул. Грушевського, 134, каб. 212, 213.
Анатолій Андріюк,

начальник відділу «Дубенське бюро правової допомоги» Рівненського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги

 

 

(272)

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію