Руслан Озірський поділився враженнями від виступу на шоу «Х-фактор»
Руслан Озірський – це вчитель музики з села Верба, який після виходу в ефір 7 кастингу 9 сезону Х-фактору прокинувся відомим. Хоча чоловік не зміг пройти в 100 найкращих, але одне «так» від Насті Каменської все ж отримав. Глядачів підкупив божевільний заряд енергії виконавця з Дубенщини та щире виконання. Зал підспівував та підтанцьовував молодому вчителю, а після повернення додому – чоловік став зіркою свого краю.
Про атмосферу шоу, музику та плани на майбутнє Руслан Озірський розповів журналістці Інформаційного порталу м. Дубно.

– Руслане, коли Ви вперше помітили за собою інтерес до музики?
– Вперше виходити на сцену я почав ще з дитинства, звичайно, не на таку велику – це були значно менші сцени. Розпочалося все, як розповідає мама, в дитинстві – щоб я добре спав включали мені транзистора і я спокійно засинав. Також в дитинстві мав таке захоплення – брав старі каструлі, тазики і це були мої барабани. В дитячому садку танцював і співав на концертах, пізніше вступив до музичної школи, після року навчання покинув, а ще через рік повернувся. Я навчався за спеціальністю акордеон, а додатковим інструментом обрав сопілку. Закінчивши середню школу, вступив до Дубенського коледжу культури і мистецтв. Через декілька років вступив на заочну форму РДГУ, оскільки була перспектива піти на роботу, а для вчителювання потрібно мати вищу освіту. Працював в середній школі вчителем музичного мистецтва і в музичній школі вчителем гри на акордеоні та керівником дитячого ансамблю. Деякий час працював у Вербській школі-інтернаті.
– Ви завжди знали, що навчатимете музики, чи, можливо, вагалися під час вибору професії?
– Я взагалі не планував бути вчителем. Педагогом я працюю 7 рік. Я не думав працювати в школі, а тим більше, що буду заступником директора. Я взагалі мріяв бути військовим, але не склалося. Сумніви щодо вибору професії з’являються кожного року в травні, коли закінчується навчальний процес. Але як закінчуються літні канікули – відразу виникає бажання працювати. Вчитель – це моє, а щодо сцени, то тут все складно, щоб чогось досягти потрібно зациклитися на підготовці.
– Здобувати музичну освіту стало вашим особистим рішенням чи хтось підштовхнув?
– Так, це заслуга колишнього директора музичної школи Івана Козачука – він покликав мене і сказав, що хотів би, щоб я працював в музичній. Саме завдяки його ініціативі я вступив в коледж культури, за це йому подяка. Він дав мені такий поштовх у виборі майбутньої професії.
– Чи важко було поєднувати навчання в середній та музичній школі?
– Коли я навчався в музичній школі, було не таке велике навантаження в середній як сьогодні. Якщо говорити про сольфеджіо – то його ніхто не любить і я в тому числі, а особливо – музичну літературу. Щодо сольфеджіо – то це урок, який потрібен, адже без нього перспектива розвитку в музиці буде дуже поганою. Хоча я слуховик, тобто почув і заграв, але в музичній школі я не був сильним нотником – вчитель думав, що його розумний учень так гарно розуміється в нотній грамоті, а я просто грав на слух. Через це мені давали зауваження.

– Якого стилю музика переважає в вашому репертуарі?
– Музика в моєму репертуарі та репертуарі дітей була не з швидких. Щодо «Х-фактору», то мені за добу до виступу змінили пісню – я вважаю, що це зіграло зі мною злий жарт. Потрібно було постояти на своєму і виконати пісню, яку я обрав. На пісню «Мамо, я закохався» я не робив ставку. Я знав, що мав стояти в спокійному стані, зі стійкою, без мікрофона в руках. Сьогодні моя найбільша проблема – це що я скований на сцені, потрібно працювати над тим, щоб більше рухатися, танцювати.
– Що стало для вас поштовхом взяти участь в такому популярному шоу?
– Вже дуже багато років всі говорять мені: «Руслан, нащо тобі та школа, нащо тобі та Верба – йди десь далі». Це зробити легко лише на словах. Коли я приїхав туди, я зрозумів куди я потрапив. Я коли виходив на сцену – забув слова, забув що співати. Сьогодні в мене є дві проблеми: я не рухаюся на сцені і зі словами просто жах. Я багато років планував поїхати на «Х-фактор» і цього разу вирішив спробувати. В Рівне на передкастинг я їздив зі своєю ученицею Катею Фурманець, яка теж пробувала свої сили, але в Рівному було дуже багато достойних виконавців. Дізнався, що пройшов далі, співаючи на весіллі. Ще тоді тамада повідомив, що я відволікся на спілкування з організаторами шоу. В підсвідомості я був впевнений, що пройду і в результаті дуже розчарувався. За кулісами мені кричали, щоб я попросив шанс, але я не став цього робити, хоча іншим конкурсантам це допомогло. Я зробив правильно, що не напрошувався, оскільки я не підготувався, трішки недопрацював. Для мене це буде стимулом другий раз допрацювати. Якщо я потрапив би в 100 і не пройшов – це стало б більшим розчаруванням.
– Чи коштує щось участь в проекті і чи компенсували вам вартість проїзду та проживання?
– Участь в конкурсі безкоштовна, ніхто нічого не вимагав. Звісно дорога – за власний рахунок, хоча було й багато спонсорів. А щодо проживання, то допоміг мій друг, що проживає в Києві, Михайло Онищук, який дуже мене підтримував – і підвозив мене, і жили ми в нього.
– Які ваші враження від атмосфери сцени та конкурсу в цілому?
– Там перед сценою є така алейка, де я не бачу ні суддів, ні глядачів, лише мене бачить камера і в голові в мене була думка – навіщо я сюди прийшов? Зал великий, сцена, ті всі ефекти. Вже коли заспівав я зрозумів, що все добре і потрібно заспокоїтися. Було приємно дивитися як працюють працівники «Х-фактору» – уважні, самі підходили, допомагали, радили. Куратор, який був за мною закріплений, дуже засмутився, що я не пройшов. За кожним куратором було закріплено 5 учасників і він контролював зйомку, інтерв’ю. З програми багато чого було вирізано.
– Від кого почути «так» ви найбільше хотіли?
– Напевно, від Винника. Перед виступом адміністратори запитували до кого з тренерів я хотів би потрапити в команду і я відповів, що до Винника. Хоча насправді до Андрія Данилка, але його не було на кастингу.
– Ви вже бачили свій виступ на телебаченні, як ви оцінюєте своє виконання?
– Коли я дивився свій виступ, то був трішки розчарований, оскільки це було не моє виконання, цю пісню я не так виконую, я перехвилювався.
– Для «Х-фактору» Ви підібрали романтичний репертуар, для кого ж Ви співали?
– На сьогодні, після мого виступу вживу дуже багато коментарів та запитань чи зайняте моє серце кимось. Я думаю, що кожна людина когось любить. На даний момент і моє серце комусь належить. Кому саме – нехай це буде таємницею.
– Які ваші подальші творчі плани?
– Однозначно я хочу спробувати свої сили на шоу «Х-фактор» вдруге, навіть якщо кастинг буде не в Рівному. Або ж поїхати на конкурс «Голос країни». Головне – це зараз попрацювати над собою, а подати заявку я завжди встигну.

Окрім самого Руслана Озірського, багато досягнень здобувають і його учні – вся стіна кабінету вчителя завішана різноманітними нагородами. Односельчани дуже люблять свого земляка і пишаються його успіхами.З нетерпінням чекатимемо нових досягнень вчителя з Дубенщини і сподіваємося побачити у прямих ефірах наступного сезону.

(2921)

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію