В одній з шкіл Рівненщини жорстоко побили семирічного хлопчика

Справжня шокуюча подія трапилася в селі Городище Березнівського району. Там прямісінько у школі побили семирічного хлопчика Олега. На нього напали старшокласники. За версією потерпілого, на перерві він купив піцу, щоб пообідати. Проте поїсти хлопчику не вдалося. До нього підійшли старшокласники, які хотіли відібрати піцу. Олег віддавати свій обід відмовився. В результаті старшокласники почали по-звірячому знущатися з семирічної дитини.

Подібні випадки траплялися з ним неодноразово, каже школяр, про те до того не наважувався розповідати старшим. Батьки занепокоєні самопочуттям сина, адже він і досі наляканий. За допомогою сім’я потерпілого звернулася до міліції. Нині по даному факту відкрито кримінальне провадження, повідомляє «Рівне 1».

У школі, де навчається хлопчик, про подію знають. Однак, всіляко заперечують. Кажуть, – такого не могло бути, адже на коридорах постійно чергують вчителі. Директор переконана, що це передвиборча провокація. Адже вона є кандидатом у депутати до Березнівської районної ради.

В той же час лікарі діагностували в Олега астено-невротичний синдром, тобто хлопчик боїться не лише йти до школи, а й виходити на вулицю. Тож, зараз хлопчик перебуває на лікарняному.

У свою чергу, журналістка телеканалу «ЗІК» Анна Махно у соціальній мережі «Фейсбук» про інцидент написала наступне:

«Такого я ще не бачила! Вибивали з рук камеру, погрожували дядечками з Києва, казали, щоб стерли запис і без упину горлопенили. І це все педагоги – директорка і ще якась вчителька в школі! Ось така в нас була зйомка. Звернулися батьки, бо їхнього сина-другокласника учні старших класів зіштовхували зі сходів, затягли в туалет, звʼязали руки, рот закрили ганчіркою, дряпали йому шкіру та надірвали вухо».

А також додала:

«Коли я увійшла в хату, то семирічний Олег, немов боязке котенятко, сховався за ліжко. Я до нього підходила по-трішки, щоб не налякати ще більше. Почала розпитувати, які він любить мультики та яка у нього найулюбленіша іграшка. Врешті він почав зі мною спілкуватися та розповідати про свої дитячі вподобання. Ми йому показали відеокамеру та мікрофон. за півгодинки Олег заспокоївся та певно зрозумів, що я йому нічого поганого робити не буду. А далі почав розповідати жахливі речі:

– Я купив собі піцу за 3 гривні, а вони хотіли, щоб я їм віддав, – розповідав Олег про те, як до нього підійшли троє учнів зі старших класів.

Продовжив:

– Я з ними ділитися не хотів. Вони спихнули мене зі сходів. Я дуже вдарився головою. Голова дуже боліла. Хотів втекти, але вони наздогнали. Двоє взяли мене під руки, третій пихав у спину. Запихнули мене в туалет. Сказали, щоб я закрив очі. Я закрив. Вони зв»язали мені руки і в рота впихнули мені кляп. Потім почали мене дряпати.

– Чим? – тихенько запитала я.

– Я не знаю. Воно було гострим. Один пішов змивати кров мою з рук. Після цього я заснув.

– Ти втратив свідомість?

– Я не знаю. Я як заснув. Мене потім знайшов однокласник Стас. Це він розв»язав мені руки і допоміг зайти до класу.

– Ти ж з дідусем після цього ходив до школи за кілька днів показувати хто це робив. Нікого не впізнав?

– Я впізнав. Я просто боюся про це казати.

Мама Олега в цей момент сиділа в кутку кімнати на стільці і тихо заливалася слізьми тримаючи на руках ще двох своїх маленьких дітей. А Олег тим часом тихенько мені сказав:

– Я боюся спати. Вони мені сняться. Сниться як вони мене ріжуть. Я вночі кричу.

– А ти думай про мультики коли засинаєш…, – сказала я намагаючись трохи його заспокоїти.

– Я намагався. Я думав про мультики, думав про море, а вони всеодно сняться. Я вже думаю, Божечки допоможи, зроби так, щоб вони мені не снилися, а вони всеодно сняться…..

Школа.

– Це все неправда. Звідки я знаю де він травми отримав. Може його кицька подряпала. Його приводили, щоб він впізнав своїх кривдників. Він нікого не впізнав, – розповідає директорка.

А далі я на собі відчула всю атмосферу школи. будучи в кабінеті директора запитала у неї чи можемо ми піти до класу з дітьми поспілкуватися, познімати. Так як вона нині відповідальна за дітей, а батьків немає, щоб дозволу запитати. Вона не мала нічого проти. і сама пішла проводити нас до кабінету . і тут почалося…Одній з вчителів не сподобалося, що йдучи по коридору в нас була увімкнена камера і вона намагалась вибити її з рук оператора. Я їй намагалася пояснити, що так не можна, тим паче вона педагог і жінка…наче заспокоїлася…зібрали дітей в одному класі, бо були підгрупами на інформатиці. Аж раптом директорка і ще один чоловік (певно вчитель) дістають телефони починають знімати мене і кричать чому я увірвалася в клас і дітей знімаю без дозволу. я була шокована. Кажу, шановна ви ж самі мене до класу провели і у нас є запис в підтвердження цьому. Далі почався жах: крики, образи, погрози педагогів і уявіть ЦЕ ВСЕ НА ОЧАХ ДІТЕЙ. ШОК. просто ШОК!»

За матеріалами: ВСЕ

(42)

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію