Головний організатор фестивалю у Дубні поділився враженнями та підсумував результати
Цьогорічний фестиваль пройшов більш як успішно. Проте, як стало нам відомо від головного організатора «Тарас Бульба» Миколи Арсенюка, його команда задумалася про перенесення фестивалю в інше місто.
«Тарас Бульба повертається на Запорізьку Січ» – може стати новою наскрізною ідеєю рок- фестивалю спадкоємців козацької лірики, який заснований у Дубні – місті, де народився художній образ гоголівського козака Тараса Бульби. Бо, на превеликий жаль, попри всі старання, сподівання Миколи Арсенюка, вчергове довелося ризикувати грішми та залишитися в мінусах.
Звичайно ж, благородна ідея, концепція культурного поступу Дубна – міста, де зародився в 1991 році та розвивався цей фестиваль, мала б бути понад усе – і для його громади, і для влади, і для самих організаторів. Проте сьогодні, вже постало питання подальшого розвитку фестивалю на теренах Дубна. «Тарас Бульба», про який у частини дубенчан склалося певною мірою стереотипно-негативне сприйняття, цьогоріч вийшов на рівень заходу з мільйонним бюджетом і здатний ломити будь-які негативні установки та упереджене ставлення. Проте сподівання самих організаторів – не виправдалися.

«Як відносяться до фестивалю самі дубенчани – і з’ясовувати особливо не треба. Ознака їхньої прихильності до «Тараса Бульби» – це кількість мешканців міста, яка купила квитки. Дубенчани просто байдужі до цього фестивалю», – зауважив в розмові з кореспондентом Інформаційного порталу м. Дубно Микола Арсенюк.
Для невеликого міста – все пройшло на високому рівні. Навряд чи хто з гостей фесту залишився чимось невдоволеним. Та й взагалі треба зауважити,що головний організатор фестивалю Микола Арсенюк та його рідні, однодумці доклали чимало зусиль для того, щоб «Тарас Бульба» відродився і досяг такого рівня.
Скільки витратили коштів – комерційна таємниця. Як зауважив пан Микола, могло б бути все значно дорожче і затратніше. Проте досвід роботи, зв’язки, особистісні взаємини з людьми, роками налагоджені контакти дозволили значно зменшити витрати. Частина гуртів-учасників, для прикладу, згодилася виступити або за меншу ціну, або ж безкоштовно, харчуватися на польовій кухні завдяки дружнім приязним відносинам з організатором. Зв’язки головного організатора, його менеджерське вміння посприяли не лише успішній організації фестивалю, а й економії по кожній витратній статті.
Спонсори цього року були не дуже щедрими. Бо ж загалом економічна ситуація – непроста для всіх. Наприклад, з спонсором «Львівське» працювали вперше, але благодійні внески були не дуже значними, так як нещодавно «Львівське» спонсорувало Євробачення. Допомагали і місцеві підприємці, зокрема з харчуванням. Наприклад, Андрій Шаламай взяв на себе забезпечення обідами членів журі. Неабияк допомогли волонтери, їх зголосилося сорок. До слова, це здебільшого ті ж люди, які допомагали в прибиранні території в період підготовки до фестивалю.
«Влада міста також старалася і допомогла, 200 людей поселили, організували харчування. Виділи 20 тисяч гривень. Сприяли в питаннях благоустрою, підвозили воду, забезпечили вивіз сміття. Треба була солома, то й солома для підстилання знайшлася. Потрібна огорожа – знайшли. Допомагав в багатьох питаннях і нардеп Олександр Дехтярчук. Наприклад, посприяв в організації дитячого майданчика, закупив призи, іграшки. Не можна сказати, що влада нас не підтримала. Якби нам ще й на це все довелося витрачатися, то взагалі залишилися б у дуже великих мінусах» – розповів Микола Арсенюк.

Аналізуючи і підсумовуючи, головний організатор зауважив, що навіть не в тому суть, що витрачене – не повністю компенсувалося. Суть в тому, що сама громада міста не підтримує фест і не робить зусиль, щоб він таки лишився у місті, відроджувався й існував.
«Можна було б інвестувати в майбутнє, в розвиток, але, нажаль, байдужість самих містян не надихає. Місто не готове приймати гостей» – пояснює організатор.
Зокрема виникла проблема із поселенням гостей, учасників фестивалю у Дубні. Не всі ж гості заходу хотіли б жити у наметовому містечку. Комусь хотілося б комфорту, а де його взяти? Зараз добре, що хоч у кафе, магазинах краще відношення до приїжджих на рок-фест з інших міст. У попередні роки ще й відношення до цих людей демонстрували не завжди доброзичливе.
Щодо місця проведення Микола Арсенюк висловив думку, що добре було б якби на стадіоні «Спартак» влада частіше проводила подібні масові заходи, щоб дубенчани звикали до думки, що на стадіоні можна гарно відпочити, бо тут проводять фестивалі, святкування. Окрім всього, організатори зауважують, що варто було б подумати про підведення електролінії до стадіону.
«У мене є три генератори. Але їх же треба транспортувати. А це ще додаткові витрати на пальне» – каже Микола Арсенюк.
Але, нажаль, реалії залишаються такими, що організатори попри те, що навіть влада сприяла і допомагала, лишилися в підсумку розчарованими і задумалися про перенесення фесту в інше місто.

В момент спілкування з Миколою Арсенюком (наступного дня) точної цифри явки людей на фест він не мав змоги озвучити. Але орієнтовно на «Тараса Бульбу» цьогоріч прийшло в межах 3 тисяч людей. Учасників АТО (всього 400 чоловік) пропускали безкоштовно. Також 600 квитків було роздано безкоштовно для різних категорій, в тому числі і для представників міськради, преси, волонтерів, організаторів, учасників, дітей, що потребують підтримки. В межах 1000 – люди, які приїхали з інших міст. Триденних квитків було придбано лише близько 500.
Нажаль, не багато дубенчан готові заплатити за квиток. Та й навряд чи змінить ситуацію безкоштовний вхід за рахунок бюджетного фінансування та спонсорства. Бо ж, окрім всього, місто повинно все-таки бути готовим на 100% приймати гостей, бути гостинним, а дубенчани мають демонструвати активну зацікавленість у проведенні фестивалю в Дубні.
Безперечно «Тарас Бульба» для міста – це і одна з візитівок, і інвестиція. Адже всі приїжджі гості – туристи, які, купуючи щось в наших магазинах, поселяючись в наших готелях, залишають тут гроші і роблять зиск для місцевих бізнесменів-платників податків, за рахунок яких врешті-решт формується бюджет.
Що буде далі? Чи буде фестиваль і надалі в Дубні? – сьогодні риторичне запитання. Прикро визнавати, що після відродження дубенського фестивалю, який став його візитівкою ще від початку проголошення незалежності України, після вимушеної трирічної перерви, яку організатори зробили у зв’язку з ситуацією в країні та блискучого, успішного проведення «Тарас Бульба 2017» – виникли сумніви в доцільності проведення фесту такого масштабу в Дубні і, що є думки забрати фестиваль з нашого міста.
Втім, наприкінці розмови Микола Арсенюк зауважив, що рішення ще не остаточне і буде обговорюватися.
Цьогоріч було дуже багато популярних і прогресивних гуртів, виконавці високого рівня, і літературно-мистецька сцена, і дитячий майданчик, і альтернативна сцена. Дубенчани мали можливість насолодитися гранями мистецьки багатого фестивалю: переглядали, слухали, милувалися українським, самобутнім, своїм, національним продуктом. І як чудово, звичайно ж, що така прогресивна справа розвитку сучасної української культури розгортається на теренах старовинного туристичного міста Дубно.

(150)

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію