Святиня, якій понад 350 років

Собор РПБНевідоме Дубно: святиня, куди хочеться повертатись

Дубно – стародавнє місто, яке налічує велику кількість історичних та архітектурних пам’яток. Проте, в більшості дубенчанам відомі ті, які розташовані на видному місці. А тому дозволю припустити, що мало хто з людей молодого покоління знає ще про одну пам’ятку нашого міста, святиню, якій понад 350 років – Собор Різдва Пресвятої Богородиці, який знаходиться на вул. Полуботка, 17 (за переїздом, Страклів).
Цей храм – один з найстаріших, історія якого сягає давнини. Колись у 1665 році цей Собор як монастир заснувала дружина князя, який володів тоді селом Траклов (Страклів). Княжна Анна Пузина, щира українська патріотка, віддана православ’ю, овдовівши 1648 року після смерті чоловіка, в час тотального наступу католицизму на наші землі, залишається в числі тих небагатьох українських вельмож, які не зрадили вірі батьків. Княжна, щоб зміцнити українське православ’я, наділила монастир багатьма фундушами, виділила під його будівництво землю зі свого маєтку в Страклові, значні суми із своєї скарбниці, разом з підданими передала обителі села Страклів, Волицю, Комарівку. Будівничі монастиря поєднали візантійський архітектурний стиль з українським бароко. Храм мурований, пʼятикупольний, в плані – хрестоподібний, має чудовий багатоярусний мистецько-різьблений іконостас з іконою Богоматері, інші цінні ікони, чаші, богослужбові книги. Все це дарувала княгиня Анна в пам’ять про свого чоловіка.

«Заснований монастир і ченці його, які будуть жити в ньому, – наказувала Анна, – завжди повинні лишатись в православній вірі, а ігумена щоб вільно вибирала братія і коли б хто з дітей чи інших нащадків, яким буде належати маєток, буде іншого віросповідання, а не православний то заповітом вона відсуває від всякого впливу і влади над монастирем…»
Згідно з достовірними документами Різдво-Богородичний монастир перестав існувати в кінці XVIII ст., а його храм став парафіяльним. Пізніше при монастирі діяла духовна школа, яка справляла великий вплив на свідомість і освітній рівень селян.

Під час Першої світової війни в 1914 після пожежі храм постраждав, проте люди як могли спасали його і в 1925 році собор відновлено як п’ятиглавий. Таким його можна побачити і тепер.
Із цим храмом пов’язують історії про те, що він має підземні ходи, якими можна вийти до Тараканівського форту. Чи може бути це правдою, кореспонденту Інформаційного порталу м. Дубно священик Собору Різдва Пресвятої Богородиці відповів о. Іван Дуда  відповів: «…швидше за все це легенди. Під храмом дійсно є коридори та нижня тепла церква, тобто так як колись будували. Підземних тунелів до форту мабуть немає, так як тут річка, болото».
На території поблизу з Собором знаходиться пам’ятник. Приїжджі, паломники приймають  його як місце спочинку останків заслуженого настоятеля або ігумена. Проте це не так, це могила маленької дівчинки, дочки військового інженера, який керував у 1889 реконструкцією покрівлі храму. Про що свідчить напис: «Тут покоється тіло младенця Надії, дочки воєнного інженера підполковника Біликова». Трирічна дівчинка за батьком по драбині піднялася на декілька метрів, зірвалася і загинула. Батьки попросили церковну владу дозволити похоронити дочку на місті, де вона загинула.
Праворуч від Собору Різдва Пресвятої Богородиці розміщена дзвіниця. З архітектурного погляду собор з дзвіницею – взірець Візантійського мурованого храму дванадцятого століття, але в поєднанні з використанням елементів притаманних класичній архітектурі. Будівельними матеріалами для нього послужила цегла з глини спеціального випалу та білий розчин, зроблений з піску, вапна, яєць та сироватки.

Проте, у Соборі Різдва Пресвятої Богородиці є ще одна особливість, яка відрізняє його. Це мощі дев’ятьох святих, які на початку XX ст. храму пожертвувала родина Гудими і зберігаються вони тут до сьогодні.  У Соборі шанується старовинна ікона «Богоматері на руках із Предвічним Дитятком». У 1923 році вона оновилась, проте не кожен може побачити чіткі риси обличчя.

Крім стародавньої історії, Собор налічує велику кількість життєвих історій людей. Хворі люди, які приїжджають та приходять до храму вірять, що мощі зцілюють або ж виліковують. І підтвердженням цьому є різні спогади священника. Юна дівчина, якій поставили страшний діагноз неодноразово приїжджала в храм і приклонялась мощам святих, які допомогли їй. А тому дівчина пожертвувала на знак вдячності свою сережку і до сьогодні хвилюється долею Собору Різдва Пресвятої Богородиці. Інша історія трапилась з маленькою дубенчанкою, кошти на лікування якої збирали містом. Дитину мали лікували ізраїльські лікарі. Перед від’їздом дівчинка прийняла причастя у цьому Соборі, а священик благословив та побажав гарної екскурсії, хоча сам о. Іван не зрозумів чому так сказав. Його устами говорив Бог і зрозуміло стало це лише після повернення дубенчан з Ізраїлю. Дівчинка повернулась через короткий проміжок часу здоровою, лікарям не довелось її лікувати. Так як і у інших храмах, так і цьому молоді люди беруть церковний шлюб.  І от одного разу наречена свій весільний букет поклала до ікони Богоматері, попросивши жіночого щастя. Хоча й жінка не знала що це, але пройшов час і сьогодні ця щаслива сім’я, яка поєднує люблячу дружину, вірного чоловіка, двоє діток, відвідує Собор Різдва Пресвятої Богородиці.
Минуло багато років з часу заснування Собору, проте його велич не зникає, а навпаки примножується. Серед приватних будинків та вулиць красується Собор Різдва Пресвятої Богородиці. Ззовні храм набув нового вигляду, впродовж двох років майстри зі Львова реставрували стіни так, щоб надати їм первинного вигляду. Також стародавню сивину Собору підкреслює подвір’я церкви, яке викладено з дрібних камінців. Навіть узимку, коли дерева голі, а снігу вже нема святиня заворожує собою. Ввійшовши до храму, почула запах ладану та свічок і тим самим відчула легкість і якусь незвичайно приємну атмосферу. Як сказав о. Іван: «Це храм, в який хочеться повертатись» і він був правий. Тут, у Соборі, здається, що час зупинився, у тебе з’являється можливість помолитись, подумати. Недарма сюди приїжджають заможні люди і шукають душевного спокою, певного розуміння самого себе і свого життя.

(471)

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Дякуємо!

Тепер редактори знають.