Як дубенчани можуть стягнути аліменти без суду
Порушені майнові права дитини на достатній рівень забезпечення можуть бути захищені не тільки в судовому порядку, але і більш оперативним шляхом. Одним з альтернативних способів захисту є вчинення нотаріусом виконавчого напису. Статтею 18 Цивільного кодексу України передбачено, що нотаріус вчиняє захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до положень ст. 189 Сімейного кодексу України (далі – СК), батьки мають право укласти договір про виплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки таких виплат. Договір укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. У разі невиконання одним із батьків своїх зобов’язань за договором, аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Правовому регулюванню процедури здійснення виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі – Порядок).
Порядком на нотаріуса покладено зобов’язання роз’яснити сторонам договору зміст ч. 2 ст. 189 СК. Крім того, положення про можливість вчинення виконавчого напису для стягнення аліментів у безспірному порядку передбачається і в тексті самого договору.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія, спрямована на підтвердження права на стягнення грошових сум або витребування майна у боржника.
При цьому нотаріус здійснює свою діяльність виключно в сфері безперечною юрисдикції і не встановлює прав або обов’язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує питання права по суті. Метою вчинення виконавчого напису є надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання платником аліментів своїх зобов’язань.
Для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником, нотаріусу подається заява, в якій, серед іншого, повинні бути вказані: дані стягувача та боржника (ПІБ, місце проживання, ідентифікаційні номери), дата і місце народження боржника, місце його роботи , термін, за який проводиться стягнення, інформація про суми аліментів, що підлягають стягненню. Нотаріус має право витребувати у стягувача іншу інформацію і документи, необхідні для вчинення виконавчого напису.
До заяви стягувача додаються:
1) оригінал нотаріального посвідченого договору про виплату аліментів;
2) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та прострочення виконання зобов’язання боржником.
Перед вчиненням виконавчого напису на договорі нотаріус вимагає пред’явити докази безспірності вимоги. Такими доказами є: письмову вимогу про оплату боргу по аліментах і підтвердження отримання такої вимоги, яким може бути розписка боржника про отримання або повідомлення про вручення поштового відправлення.
Що стосується стягнення пені на підставі ст. 196 СК України, згідно з якою при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення, то нотаріус уповноважений здійснювати виконавчий напис про стягнення пені тільки в тому випадку, якщо таке положення передбачене договором.
Законом передбачені обмеження строків звернення до нотаріуса для вчинення виконавчого напису. Так, відповідно до положень ст. 88 Закону «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Праву одержувача стягнути суму невиплачених аліментів шляхом вчинення виконавчого напису відповідає право боржника оскаржити таку нотаріальну дію в судовому порядку. Так, боржник може подати позов про визнання виконавчого напису не підлягає виконанню.
Як показує судова практика, найбільш частим підставою для подачі і задоволення такого позову є недотримання стягувачем правила про безперечність вимоги (тобто наявність між сторонами спору про розмір і / або терміни заборгованості по аліментах), відсутність підтвердження відправки та / або отримання боржником вимоги про погашення заборгованості, закінчення строків давності та ін.
Підсумовуючи вищевикладене, необхідно сказати, що можливість стягнення аліментів у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса є ще однією істотною перевагою укладення договорів про виплату аліментів. Крім того, що договір сам по собі дає можливість ефективно врегулювати взаємовідносини сторін, положення ч. 2 ст. 189 СК України встановлюють додаткові гарантії і можливості захисту прав дитини на випадок порушення платником аліментів умов договору.

Дану консультацію підготовлено в рамках загальнонаціонального правопросвітницького проекту «Я маю право!». Більш детальну інформацію щодо реалізації та захисту своїх прав та законних інтересів у різних сферах життєдіяльності можна дізнатися у відділі «Дубенське бюро правової допомоги» Рівненського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за адресою вул. Грушевського, 134, каб. 212, 213.
Анатолій Андріюк,
начальник відділу «Дубенське бюро правової допомоги» Рівненського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги

(490)

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію