Як банки, корпорації та економіка в цілому зреагують на технічний дефолт країни

Що може завдати Україні більшої шкоди − можливий технічний дефолт чи двозначна ситуація, в якій опинилося Міністерство фінансів на чолі з Наталією Яресько? Кому на руку звинувачення українського уряду в спекуляціях із зовнішніми боргами? І як цей дефолт вплине на українську економіку? Відповіді − в матеріалі Forbes.

Нагадаємо, що країна перебуває в переговорах із власниками українського зовнішнього боргу. Минулого тижня міністр фінансів − і головний представник України в дискусії із зовнішніми інвесторами, колишній інвестиційний банкір Наталія Яресько − заявила, що іноземні кредитори на поступки Україні не йдуть.

Але у міжнародних фінансових колах, за інформацією Forbes, обговорювали той факт, що урядові чиновники з України роблять вигляд, що з усіх сил ведуть переговори для недопущення дефолту. Така публічна позиція знижує вартість страховок − якщо допустити, що близькі до переговорів особи, або навіть самі члени уряду, змогли придбати таку «страховку». Потім виявляється, що переговори проходять важко, не так вдало, як хотілося б, і так далі. Це призводить до зростання вартості CDS по Україні і створює можливість перепродати даний дериватив із більшою вигодою.

«Перевірити можливість спекуляцій важко в ситуації, коли не працюють як слід наглядові, фіскальні органи тощо, і ніхто не може до кінця сказати, що відбувається», − зазначає екс-заступник міністра економіки і радник очільника Одеської області Саша Боровик.

За його словами, мова може йти як про спекуляції, так і про техніку маніпулювання, яку використовує в переговорах інша сторона, щоб вплинути на результат. «Але такі речі відбуваються, коли немає прозорості − коли ми більше дізнаємося про ситуацію з дефолтом і зовнішнім боргом із закордонних ЗМІ», − вважає Боровик. Відкинути ж можливі інсинуації можна тільки політичним рішенням посвятити громадськість у реальну ситуацію − що ж відбувається з реструктуризацією держборгу.

Математика дефолту

Як уже писав Forbes, із $40 млрд фінансової допомоги, які потрібні Україні в рамках програми EFF, $15,3 млрд не є кредитами, а економією на зовнішніх платежах за суверенними і квазісуверенними борговими зобов’язаннями за період реалізації програми. У 2015 році з цих $15,3 млрд потрібно зекономити $5,2 млрд, тоді як ще $10,3 млрд Україні нададуть МВФ та інші донори. Виплатити при цьому доведеться $10,6 млрд, а різниця піде в ЗВР, які в поточному році планується збільшити до $18,3 млрд. При цьому, з цих $15,3 млрд близько $1,5 млрд уже реструктуризував державний Укрексімбанк.

Такі дії з державним боргом зокрема потрібні для досягнення кількох цілей: забезпечення до 2020-го співвідношення державний борг/ВВП на рівні не вище, ніж 71% від ВВП, і для підтримки загальних потреб у фінансуванні бюджету за борговими операціями в середньому на рівні 10% від ВВП (максимум 12% від ВВП на рік) в 2019-2025 роках.

Разом з тим, якщо бонди «Укрексімбанку» було реструктуризовано без урізання основної частини суми боргу і з підвищенням купона з 8,375% до 9,625% річних, то щодо решти бондів, які підпадають під реструктуризацію, Мінфін чомусь обов’язково хоче домогтися списання основної частини суми боргу, називаючи його непідйомним. При цьому уряд усе частіше використовує слово «дефолт».

На думку інвестиційного аналітика Івана Угляниці, така позиція є спекуляцією, а питання про реструктуризацію вигідніше було б ставити в ключі пролонгування і зменшення ставки купона, ніж вимагати від них обов’язкового списання частини основної суми боргу.

«Позиція інвесторів зрозуміла − якщо дозволити істотне списання номіналу, інвестори ледь покривають свої збитки, якщо припустити, що борг триматимуть до погашення за новими умовами. Списання боргу на 40% і підняття ставки до 10-11% − тоді Україні щороку доведеться виплачувати близько 6-6,5% від поточного номіналу. При цьому (якщо припустити таке списання), інвестори навряд чи готові погодитися на продовження терміну більше, ніж на 5-7 років (ближче до 5 років)», − розповідає експерт. Таким чином, країні ще слід заробляти близько 8,5-12% від поточної суми боргу на рік для виплати 60% від номіналу протягом 5-7 років.

«Щорічні витрати на обслуговування боргу у вигляді відсотків будуть істотно вищими, ніж відсотки за тієї умови, що Україна не списує частину номіналу або списує невелику частину 10-15%, але при цьому знижує відсотки з обслуговування боргу до 5% річних. У такому випадку Україні необхідно буде витрачати на обслуговування боргу близько 4-5% на рік, що істотно нижче за щорічні витрати за умови списання більшої частини номіналу. Також необхідно буде заробляти близько 8,5-10% від суми боргу», − підрахував Угляниця.

У підсумку, за його словами, у разі списання значної частини боргу щорічні витрати на обслуговування боргу за новими умовами, ймовірно, будуть у кращому випадку такими ж, як за умови збереження номіналу (або незначного списання) разом з пониженням відсотків з обслуговування боргу.

Нова економіка

«Чи можна сказати, що дефолт створить передумови для фінансової стабілізації та економічного зростання в Україні? Це б сталося, якби у нас були відчутними процеси економічного зростання, тоді дефолт може бути корисним. На жаль, зараз ми цього не бачимо, криза продовжує поглиблюватися, економіка продовжує скочуватися у прірву, і найсумніше − уряд не розуміє суті того, що відбувається. Відсутнє навіть концептуальне розуміння того, що потрібно робити і як виводити економіку з даної ситуації», − зазначає екс-голова ради НБУ і колишній радник президента Леоніда Кучми Анатолій Гальчинський.

Експерти Forbes зазначають, що дефолт матиме вкрай негативні наслідки для корпоративного сегмента. «Для економіки тимчасове припинення обслуговування зовнішнього боргу певною мірою позитивне – тому що валюта не буде йти з країни. З іншого боку, дефолт обрушить рейтинги. Будь-яка лонгація − це додаткові ризики, які доведеться закладати у відсоткову ставку. Корпоративний блок, який отримує гроші з-за кордону, буде проводити реструктуризацію з додатковим навантаженням. Таким чином, дефолт може спростити ситуацію для бюджету країни, але перекладе проблему на корпоративний блок», − пояснює банкір Анатолій Гулей. Він очікує, що слідом за технічним дефолтом країни почнеться ще один період корпоративних дефолтів.

В інтерв’ю ТСН Наталія Яресько запевнила, що дефолт жодним чином не позначиться на банківській системі. «Зупинка зовнішніх платежів ніяк не вплине на банківську систему… Не вплине, тому що банки не тримають цей борг на своїх балансах, на платоспроможність банків. Це ніяк не впливає на депозити громадян», − заявила Яресько.

Тим часом, фінансисти вже готові до того, що майбутній дефолт призведе до спроби спекуляцій на вартості долара зацікавленими сторонами з нагнітанням паніки серед населення.

Згідно з положеннями «Базеля 3», міжнародні банки не зможуть так активно працювати з українськими «дочками» після дефолту України. Це зменшить роль банків з іноземним капіталом як постачальників валюти в економіку країни. Саме про таку роль іноземних банків останнім часом говорили банкіри − мовляв, міжнародні фінустанови зобов’язані докапіталізувати свій український бізнес за будь-яких умов. Будь-яких − але не за умови дефолту, який дасть іноземним банкам аргумент для виходу з українського ринку з мінімальними репутаційними втратами.

Тим часом, обмеження «Базеля 3» щодо докапіталізації «дочок» у країні з технічним дефолтом не поширяться на російські банки. Всупереч війні, банкіри з РФ завдяки дефолту отримають конкурентну перевагу − можливість зміцнювати свої українські філії в порівнянні з їх європейськими колегами. Ерік Найман згоден з думкою, що російські банкіри завдяки дефолту отримають конкурентну перевагу. «Але навряд чи війна підтримується заради того, щоб вигнати європейські банки-конкуренти з українського ринку», − коментує Найман.

Дефолт може грати на руку банківському лобі, яке представляє інший інвестиційний банкір − Валерія Гонтарева, сьогоднішня голова НБУ. Однак мова про те, що банківська система не постраждає від технічного дефолту країни, можлива, тільки якщо українська влада провела переговори з усіма великими іноземними фінансовими корпораціями і заручилася гарантіями їх підтримки української економіки у складний час.

«Потрібно оцінювати репутаційні ризики дефолту, які здійснюватимуть непрямий вплив на інвестиційний режим. Якщо країна допустила дефолт, вона втрачає рейтинг. Люди відчують це − тому що недовіра до країни може стати відчутною. Ті ж іноземні інвестиції впадуть, стане важче отримувати кредити, тому що банки будуть відрізані від приватних грошей. Особливо зараз, коли зовнішні ринки пожвавилися», − резюмує Саша Боровик.

(19)

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію