Що треба знати дубенчанам про вселення в помешкання колишнього чоловіка/дружини або співмешканців
Житлове питання в нашій країні з не найвищим, як хотілося б, економічним рівнем і рівнем забезпечення житлом не втрачає своєї актуальності. Тому Дубенське бюро правової допомоги пропонує вашій увазі консультацію на підставі якого права можна займати житлову площу і вселятися у квартиру або вселяти і реєструвати своїх дітей і дружину (чоловіка).
Вселення у квартиру, яка належить на праві власності або спільній сумісній власності
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно зі статтею 155 Житлового кодексу УРСР, власник квартири або її частини не може бути позбавлений права користування житловим приміщенням.
Здавалося б, право власності є найнадійнішою підставою для вселення у квартиру, а якщо є документи на право власності, проблеми не повинні виникнути. Але трапляється, що в придбаній або отриманій (наприклад, у спадщину) квартирі, вже хтось живе і виселятися не збирається. Проблеми також трапляються, коли квартира належить на праві спільної сумісної власності, адже між двома і більше співвласниками може виникнути конфлікт щодо користування нею.
Вселення у квартиру, що належить співмешканцям на праві власності
Відповідно до статті 369 Цивільного кодексу України, співвласники майна, що перебуває у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Стаття 405 Цивільного кодексу України встановила, що члени сім’ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Стаття 156 Житлового кодексу УРСР члени сім’ї власника житлового приміщення, які проживають разом з ним в приміщенні, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником такого приміщення, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Тобто підставою для вселення є право власності члена сім’ї на частину квартири або будинку. Він може без згоди інших співмешканців вселити членів своєї сім’ї. Нагадаємо, відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України, до складу сім’ї входять особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.
Вселення у квартиру колишнього чоловіка або дружини
Так, при укладанні шлюбу, кожен з подружжя набуває право користування житлом один одного. Більш того, чоловік (дружина) також має право давати дозвіл на користування житлом своєї дружини (свого чоловіка) своїм близьким кровним родичам. Винятки становлять лише випадки укладення договору, в якому врегульовано дане питання (наприклад, шлюбного контракту).
Після розірвання шлюбу колишній чоловік (дружина) не позбавляються права користування житлом. Дане право поширюється і на їх родичів.
Однак, спори щодо спільного проживання у квартирі вже колишнього подружжя є досить частими в судовій практиці.
Вселення у неприватизовану квартиру
Відповідно до статті 64 Житлового кодексу УРСР члени сім’ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов’язки, що випливають з договору найму житлового приміщення.
Стаття 65 Житлового кодексу УРСР встановила, що наймач може за згодою всіх членів сім’ї, які з ним проживають, вселити в займане ним приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної вище згоди не потрібно. Особи, яких вселили в житлове приміщення як членів сім’ї наймача, набувають такі ж права на користування житловим приміщенням, як і інші члени сім’ї, якщо не було письмової домовленості про інше.
Таким чином вселення в неприватизовану квартиру дружини, дітей, батьків, а також інших осіб можливе лише за згодою інших членів сім’ї, які проживають у квартирі. Винятком є вселення неповнолітніх дітей до батьків, згода на таке вселення інших співмешканців потрібна.
Додатково повідомляємо, що при виникненні додаткових запитань та необхідності більш детальних роз’яснень законодавства, Ви маєте можливість зателефонувати за номерами телефонів: (03656) 2-10-08, (098) 815-07-37, (099) 938-25-83 з понеділка по п’ятницю з 9 до 18 год, оскільки на період запровадження карантину з метою протидії поширенню коронавірусу COVID-19 в Україні прийом громадян здійснюється в телефонному режимі. Адреса відділу «Дубенське бюро правової допомоги» для листування: м. Дубно, вул. Грушевського, 134, каб. 212, 213, електронна пошта: [email protected].
Також повідомляємо, що Ви маєте можливість отримати правову консультацію, звернувшись до Єдиного контакт-центру системи безоплатної правової допомоги за безкоштовним телефоном 0 800 213 103, або інформаційно-довідкової системи консультацій за посиланням: https://wiki.legalaid.gov.ua.
Анатолій Андріюк,
начальник відділу «Дубенське бюро правової допомоги» Рівненського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги

(799)

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію