Наймолодший політв’язень агресора спілкувався з дубенчанами
Минулого тижня у Дубно приїжджав особливий гість – Павло Гриб. Це громадський активіст, майданівець, наймолодший визволений політв’язень Росії 21-річний юнак, який майже 3 роки провів у камерах країни-агресора за злочини, які не визнавав. Під час зустрічі в Дубенському медичному коледжі зі студентами, містянами та журналістами юнак поділився історією свого ув’язнення.
У віці 19 років Павла викрали російські спецслужби з території Білорусі. У Росії його звинуватили в «сприянні терористичній діяльності» та засудили до 6 років колонії. Хлопець поїхав закордон, щоб побачитися з дівчиною, з якою спілкувався в соцмережах, і яка, як і він, демонструвала проукраїнські погляди. 24 серпня Павла Гриба викрали та звинуватили в підбуренні цієї росіянки підірвати саморобною вибухівкою школу в Сочі.

«Це не було випадково – це була розроблена спецоперація і на це є цілий ряд причин. Щодо подробиць – це відбулося в центрі міста дорогою на автовокзал десь біля 5 години, я вже точно не скажу. Ці події в хронології я для себе ще не вивчив, а ще багато підзабув. Мене захоплювало близько 6 людей, після чого закинули в мікроавтобус темно-синього кольору. Під час захоплення в мене забрали речі, били. Везли мене жорстоко – руки зв’язали пластиковими хомутами – це важко, адже коли кров не поступає в руки боляче, важко це терпіти, особливо, вперше», – поділився спогадами Павло Гриб.
На зустрічі юнак неохоче розповідав щось сам, значно більше його цікавили запитання з залу, особливо від молоді. Яку, в свою чергу, цікавило, чи завдавали Павлу фізичну біль, якою ціною їх звільнили і які відчуття переповнювали, ступивши на рідну землю.

«Це було довгоочікувано і це трапилося. Особливо радів, що побачився з людьми, про яких я чув і настав день, коли я зміг з ними зустрітися. З тими, хто теж був у полоні – я чекав зустрічі з цими всіма людьми. Я радів саме цьому, а не тому, що їду в Україну. Прилетівши, в мене не було бурхливих емоцій, прилетівши, ми раз вигукнули «Слава Україні» і, кажу чесно, жодного разу Гімн не заспівали. Всі хотіли якнайшвидше вийти і поспілкуватися з близькими. Стан був піднесений і, водночас, він в цей же день змінився, коли ми дізналися на яких умовах нас звільнили, в тому числі й моряків», – поділився Павло Гриб емоціями від повернення на Батьківщину.
Багато часу хлопець пояснював своє ставлення до нової влади України, яке є досить негативним. Павло розповів, що не потис президенту руку, адже дивиться на це з іншої точки зору. Він не зробив це, оскільки вважає себе вільною людиною і хотів якнайшвидше побачити рідних.
На запитання про плани на майбутнє юнак відповів так:
«Це ціла історія, в якій хтось має поставити крапку – або це зроблю я на своїх умовах, або ворог. Я не можу цього допустити – робити вигляд, що нічого не відбувається і жити своїм життям, коли в країні такі події і коли я ще не закінчив свої дії щодо ворога. Мають бути люди, які займалися б тими, хто ще в полоні».

Окрім Павла під час спілкування був присутній благочинний дубенського міського благочиння о. Василь Лозинський. Саме він підсумував зустріч:
«Через що постраждав і через що був ув’язнений Павло – через свою позицію, через те, що він любив свою країну і продовжує її любити. Проти нього обрали спецоперацію, яку провів наш ворог. Він пережив 2 роки і 8 місяців ув’язнення і сьогодні Павло продовжує цю боротьбу і продовжує займати позицію. А для нас, особливо, для молодого покоління, важливо, насамперед, мати життєву позицію, патріотичну позицію любові до своєї країни, здобувати життєвий досвід, вчитися на помилках, особливо, в інформаційній війні, яка ведеться проти нашого народу, бути розважливими, розсудливими, обережними в особистому житті, щоб це не призводило до випробувань і негативних результатів. Бажаю, щоб кожен з Вас на своєму місці будував Україну – добрим навчанням, навчальним процесом, відповідальним ставленням, щоб Ви стали хорошими фахівцями своєї професії, де показали б себе якнайкраще. Сьогоднішня наша зустріч, я думаю, сприятиме тому, щоб у житті кожен чогось навчився, набралися того життєвого досвіду і отримали поштовх вперед, щоб будувати кращу країну, про яку ми мріємо. І за яку декому, таким як Павло, довелося пережити нелегку боротьбу».
Наостанок Павло Гриб додав, що йому було важко знайти однодумців у школі, академії, адже серед них не було людей, що мислять як він. Натомість шукав співрозмовників в Інтернеті.
«Я не дуже підготовлений, можливо, комусь смішно з мене, можливо, я щось не те кажу, я не вмію переконувати, не так підбираю слова, щоб до мене була така увага, – сказав на завершення Павло Гриб. – Я не знаю, що з людьми – вони живуть і думають, що нічого не відбувається в нашій країні. Чи нашій молоді нічого не пояснюють, чи на телебаченні не показують – всі сидять в мережі, де самі собі створили стрічку новин, в якій у них немає новин про те, що відбувається. І вони навіть не хочуть про це знати, а нагадування – їх дратують».

За розмову зі студентами, яка тривала близько півтори години, емоційно подякувала Павлу директорка навчального закладу Надія Венгрин і вручила від коледжу подарунок.
Подорож політв’язня на Дубенщину організувала благодійна організація «Eлеос-Рівне».

(73)

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію