У Дубенському замку можна побачити ковані вироби, що виглядають, як живі
Ковальство в родині Кохановських, що мешкають у Варковичах на Дубенщині, передається від батька до сина уже кілька поколінь. Ще будучи малими вони долучаються до справи і з часом уже не можуть розлучитись. Далеко не кожен зміг би присвятити себе цьому ремеслу, адже не легко і часто болісно робити художні вироби зі сталі. Цей факт підтверджує персональна виставка «Мелодія металу» Петра Кохановського, яку вчора, 7 лютого, відкрили у Дубенському замку.

Чимало поціновувачів мистецтва, рідних та знайомих майстра зібрались з цієї нагоди. З теплими розповідями, привітаннями пана Петра вітали голова Дубенської РДА Юрій Парфенюк, директор Жорнівського навчально-виховного комплексу та депутат райради Сергій Вовчик, директор піар-агенції «Континіум» у Луцьку Катерина Дулапчій. А директор клубу с. Крилів дорогою в Дубно склала, а вже на відкритті виставки зачитала поетичні рядки про майстра. Петру Вікторовичу – 47, він скромний і сором’язливий та водночас вимогливий до всіх.

«У нас в сім’ї всі були ковалями. Мені завжди це подобалось, але я навіть не пам’ятаю, коли вперше взяв у руки молотка. Руки в мене завжди були побиті. В дитинстві тато влітку працював на тракторі в колгоспі, а взимку – у кузні. Ну й я біля нього. Мені подобалось щось нагріти, розклепати, хоча не завжди все вдавалось» – згадує майстер свій творчий шлях.
У вигляді похвали від батька отримував мовчання. Але це лише стимулювало і допомогло перевершити наставника. Родинному ремеслу пан Віктор навчив і зятя. А ще старший Кохановський, окрім ковальства, вдало орудує голкою. Його вишиті доробки уже не раз демонструвались на виставках не лише Дубенщини.

Вироби ж Петра Вікторовича виготовлені з заліза. І навіть одну маленьку роботу не можна зробити за півдня чи за день. А тому на свій талант майстер затрачає чимало часу. Спершу коваль малює ескіз, тоді ж виготовляє заготовки і лише потім – виріб. Хоча й зізнається, що без натхнення – аж ніяк і привідкриває професійну таємницю:
«Я часом кілька днів малюю ескізи, потім серджуся, бо не вдається. А на другий день – прямо на коліні все малюється і робиться. Але швидко щось зробити не можу. Найлегше робити те, що вже робив. Якщо робиться якийсь новий виріб – це уже експеримент. Кожна заготовка може себе показати під час деформації – або вона підійде, або треба все робити спочатку і по-іншому. А вже коли річ хоч раз робилася, є уявлення послідовності роботи – тоді легше».
Вдома у Кохановських на даний час – лише кована коцюба біля каміна. Решта виробів – або продані, або подаровані. Причому, останніх більше. Ті ж вироби, що майстер виготовляє на замовлення, віддає легко, але при замовленні може порекомендувати що і як краще, на його думку.

До такої родинної справи пан Петро уже залучає свого онука Іллю, помічає його зацікавлення. Хлопчик допомагає ковалю малювати ескізи.
Виставка «Мелодія металу» – перша персональна виставка коваля. І тут жоден із творів – не залишився поза увагою публіки. З металу виросли квіти і птахи, підсвічники і навіть маленькі ковані тваринки, що нагадують дитячі іграшки. Вироби вміщують у собі такі дрібні деталі, що виглядають, як живі – троянди з колючками, на крилах сови чітко видно пір’їни тощо.

Виставка діятиме у Дубенському замку протягом лютого.

(904)

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію