Віряни Рівненщини відзначатимуть пам’ять Георгія Побідоносця, Александри та Анатолія
Завтра, 6 травня, вірячи Рівненщини вшановують пам’ять Георгія Побідоносця (Юрія Переможця). Великомученик Георгій був сином багатих і благочестивих батьків, які виховали його в християнській вірі. Народився він у місті Бейрут (в давнину – Беліт), біля підніжжя Ліванських гір.
Вступивши на військову службу, великомученик Георгій виділявся серед інших воїнів своїм розумом, хоробрістю, фізичною силою, військовою поставою та красою. Досягнувши незабаром звання тисяцького, св. Георгій став улюбленцем імператора Діоклетіана. Діоклетіан був талановитим правителем, але фанатичним прихильником римських богів. Поставивши собі за мету відродити в Римській імперії язичництво, що відмирало, він увійшов в історію, як один із найжорстокіших гонителів християн.
Почувши одного разу на суді нелюдський вирок про винищування християн, св. Георгій запалав співчуттям до них. Передбачаючи, що його теж очікують страждання, Георгій роздав своє майно бідним, відпустив на волю своїх рабів, прийшов до Діоклетіана і, оголосивши себе християнином, викрив його в жорстокості та несправедливості. Мова св. Георгія була сповнена сильних і переконливих заперечень проти імператорського наказу переслідувати християн.
Після безрезультатних умовлянь відректися від Христа імператор наказав піддати святого різним мукам. Св. Георгій був вкинений до в’язниці, де його поклали спиною на землю, ноги уклали в колодки, а на груди поклали важкий камінь. Але Св. Георгій мужньо переносив страждання і прославляв Господа. Тоді мучителі Георгія почали ухитрятися в жорстокості. Вони били святого воловими жилами, колесували, кидали в негашене вапно, примушували бігти в чоботях з гострими цвяхами всередині. Святий мученик все терпляче переносив. Зрештою імператор наказав відрубати мечем голову святому. Так святий мученик відійшов до Христа.
Великомученика Георгія за мужність і за духовну перемогу над мучителями, які не змогли змусити його відмовитися від християнства, а також за чудодійну допомогу людям у небезпеці – називають ще Побідоносцем.
На іконах св. Георгій зображується сидячим на білому коні і вражаючим списом змія. Це зображення ґрунтується на переданні й належить до посмертних чудес святого великомученика Георгія. Розповідають, що недалеко від місця, де народився св. Георгій в місті Бейруті, в озері жив змій, який часто пожирав людей тої місцевості. Що це був за звір – удав, крокодил чи велика ящірка – невідомо. Забобонні люди тієї місцевості для вгамування люті змія почали регулярно за жеребом віддавати йому на поживу юнака або дівчину. Одного разу жереб випав на дочку правителя тієї місцевості. Її відвели до берега озера і прив’язали, де вона в жаху стала чекати появи змія. Коли ж звір став наближатися до неї, раптом з’явився на білому коні світлий юнак, який списом вразив змія та врятував дівчину. Цей юнак був святий великомученик Георгій. Таким чудесним явищем він припинив знищення юнаків і дівчат в межах Бейрута і навернув до Христа мешканців тої країни, які до цього були язичниками.
Можна припустити, що явище святого Георгія на коні для захисту жителів від змія, а також описане в житії чудове пожвавлення єдиного вола у хлібороба, стали приводом до шанування святого Георгія покровителем скотарства і захисником від хижих звірів.
Свята мучениця цариця Александра
Свята Александра, дружина імператора Діоклетіана, була таємною християнкою. Бачачи твердість віри святого Георгія під час його мук, вона зважилася відкрито свідчити про свою віру в Ісуса Христа. Вона вирушила до місця, де мучили св. Георгія, впала до ніг великомученика і перед усіма оголосила себе християнкою.
Озлоблений Діоклетіан засудив царицю до смерті. Свята Александра мужньо прийняла цей вирок і лагідно пішла на місце страти, молитовно звертаючи свій погляд на небо. По дорозі вона, втомившись, попросила воїнів дозволити їй трохи відпочити. Притулившись до стіни однієї будівлі, вона тихо померла.
Святі мученики Анатолій і Протолеон
Пам’ять мучеників Анатолія і Протолеона відзначається в один день зі святим великомучеником Георгієм і царицею Александрою. Бачачи віру і мужність св. Георгія, ці воїни увірували в Христа і відкрито заявили про це. Їх тут же обезголовили.
За матеріалами: протоієрей Миколай Капітула, магістр богослів’я, викладач РДС, клірик Покровського собору, м. Рівне

(53)

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію