Хлопчик з чемоданом мав дивитися на потяги (фото)

Дубенчанин створив таку нову скульптуру, до якої можна доторкнутися
Дерев’яні скульптури вже давно стали візитівкою Дубна. Тож коли вчора, 31 липня, у соцмережах з’явилася інформація про нові фігури – стало очевидно, що це роботи талановитого дубенчанина Миколи Бондарчука. Стараннями майстра з’явилися два нові хлопці – в районі Автостанції та в сквері на вул. Шевченка. Один з них – це маленький хлопчик з чемоданом, а інший – юний Кобзар.

«Була домовленість з залізничною станцією, що цей хлопчик має стояти там. Що вони його викуплять, а ми – встановимо. Але в рівненському відділку залізничної станції категорично відмовилися – сказали, що в них немає грошей. Вирішили в Дубні пошукати спонсорів, вони відгукнулися нормально і сьогодні повністю розрахувалися з Миколою Бондарчуком. Всі разом погодили поставити хлопчика на автостанції. Скульптури робили спеціально в подарунок для Дубна. Наші спонсори-дубенчани посприяли, щоб встановити ще одну скульптуру маленького Шевченка, – розповів мер Василь Антонюк. – Інші фігури ми зараз якісно реставруємо, деякі деталі замінюємо, адже їм вже 5 років».
Дубенчани вже вигадали новому містянину декілька імен – Жданчик, Маленький мандрівник, Валізкін та ще багато інших. Який сенс у цю скульптуру вклав митець Микола Бондарчук, журналістка Інформаційного порталу м. Дубно поцікавилася у нього.

«Хлопчика з чемоданом я бачив на залізничному вокзалі біля ліхтаря і він мав дивитися на потяги. Я назвав його «Найголовніший пасажир», адже діти – наші головні пасажири. Філософія скульптури в тому, що в кожному дорослому є той маленький хлопчик, який хоче кудись їхати, бачити світи, щось відкрити, коли ми дорослішаємо – нам хочеться покинути гніздо. Зараз вже є різні варіанти – їде на заробітки, чекає чийогось повернення. На те й скульптура, що кожен може сприймати по-різному в різні пори дня, в залежності від того як падає світло – в нього змінюється вираз обличчя і в міру своїх особистих емоцій для кожного, – зазначив митець. – Почуття він у всіх теж викликає різні – хтось квітку покладе, вчора жіночка почала плакати і обіймати його. Це не пам’ятник – до цього хлопчика можна підійти, торкнутися, обійняти, поцілувати навіть, адже дівчата кажуть, що він симпатичний, пофотографуватися, присісти біля нього на чемоданчик. Тобто він такий, щоб можна було з ним контактувати».
Також Микола Бондарчук пояснив, що творити щось нове варто, адже людям це подобається, вони тягнуться до цього, намагаються вберегти. А його скульптури можна назвати виставкою просто неба, на яку не потрібно купувати квитки. Микола Петрович помітив зацікавлення дітей новою фігурою у парку Шевченка, які відразу обступили прототип юного Кобзаря, в якого вкладений сенс вірша «Мені тринадцятий минало». Хлопця з чемоданом автор почав робити взимку, а Тарас – з’явився випадково.

«Зрізали дерево і мер хотів, щоб з нього вийшли лавочки. Але дубенчани не захотіли, не проголосували. Залишалася колодка, я подивився на неї і побачив, що там сидить хлопчик, я побачив спину і ноги. Я нічого не вигадував, просто вибрав матеріал і вивільнив його», – розповів Микола Бондарчук.
Микола Бондарчук наголосив, що його робота – лише творча. А величезна заслуга міської ради – мер знайшов і показав йому це дерево та допоміг знайти пилку, якою можна було б його розпиляти, розпилювали працівники Зеленого господарства, військові допомогли з транспортом, а заступниця мера Ольга Ляшенко привезла лак. Автор не визнає значущості зробленої ним роботи та дякує всім небайдужим за допомогу в тому, що скульптури з’явилися у Дубні саме напередодні Дня міста. Роботи митця не списані, а є унікальними, тож ніяке інше місто не може похвалитися такими ж скульптурами.

(874)

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Дякуємо!

Тепер редактори знають.