Подорож історичними стежками видатних євреїв Дубенщини
Ні для кого не є таємницею, що Дубно знамените своєю давньою історією та є одним із найстаріших міст Рівненщини. Дубно з 1774 р. перетворилося на значимий осередок торгівлі завдяки установленню контрактових ярмарків, які відбувалися до 1795 року. Від цього часу воно стало містом із найбільшою на Волині єврейською громадою.
Вперше про євреїв у місті згадується в 1532 року. В ній вказується, що євреї володіють 300-ма волами. У XVI ст. до Дубна приїхали євреї з Іспанії та орлеанські євреї з Франції. Масово переселятися до містечка євреї почали вже після підписання Люблінської унії (1569). У 1861 р. населення Дубна становило 7922 особи, з них 6258 євреїв, а у 1897 р. на 14257 мешканців міста – 7018.
Наше місто прославилося у всьому світі не лише через велику кількість євреїв, що колись в ньому проживали, а через тих з них, хто залишив вагомий слід в історії.

Одним з відомих євреїв Дубенщини був популярний проповідник Яков бен Вольф Кранц, який жив у Дубні протягом 18 років. Також чоловік був відомим і у Межиріччі, Жовкві, Влодаві, Каліші і Замості. З успіхом проповідував у найголовніших громадах Німеччини. У Берліні познайомився з Мойсеєм Мендельсоном (єврейсько-німецький філософ), який за дотепність та любов до притч прозвав Кранца «єврейським Езопом». Пізніші єврейські тексти Магід теж коментував із притчами і прикладами, взятими з життя. Його анекдоти про хасидів (яких Кранц недолюблював) вирізнялися народним гумором. Твори видані посмертно його сином Іцхаком.
Якось віленський Гаон, безсумнівно, найвпливовіший авторитет із правових питань серед євреїв XVIII століття, запитав Якова Кранца, чому той так любить притчі та байки. Хіба не ліпше було б у проповіді пояснити ідею прямим текстом? На що Магід із Дубна відповів:
«Гм, дозволь мені відповісти на це питання притчею. Якось гола Правда йшла вулицями штетла, прохаючи милостиню. Ніхто не хотів привітати її, ніхто не впустив її у свій дім, і ніхто не хотів впізнавати її. Вона була в розпачі і депресії, а життя її було нещасним. Одного разу її зустріла Притча й запитала: що таке, що відбувається з тобою, сестро? Правда скаржилась і гірко плакала. Що ж, сказала Притча, можемо зробити так: я дам тобі свій одяг, і ти ходитимеш у ньому, шукаючи підтримку – згода? Правда погодилася. Після того, як вона вдягнула одяг Притчі, усі почали звертати на неї увагу, запрошували її до себе, вітали і раділи її присутності».
У 1794 р. у Дубні було відкрито єврейську друкарню, яка діяла протягом 40 років. У 1857 р. в нашому місті нараховувалось 15 синагог і молитовних будинків, 22 хедери. Від 1893 р. в місті функціонувала група «Ховевей Ціон», головним завданням якої було переселення євреїв на їхню історичну батьківщину.
Ще одним відомим народженим у Дубні євреєм був Хаїм-Цві Лернер. Єврейський вчений, письменник і публіцист здобув визнання, видавши у 1859 р. підручник граматики івриту «Море га-лашон», який ще за життя автора був перевиданий 6 разів, і декілька разів після його смерті. Популярністю підручник завдячував такій системі викладу граматики, як у європейських мовах, що дозволяло сприймати різні теми легше, ніж у підручниках попередників.
Особливе значення для історії культури європейського єврейства мають мемуари та автобіографія Авраама Бер Готтлобера. Єврейський поет, історик і журналіст; діяч Гаскали оселився в Дубні 1873 р. і згодом заснував журнал «Га-Бокер Ор».

Статтю підготували журналісти Інформаційного порталу м. Дубно на основі матеріалів Центру «Гродзка Ворота – Н.Н. Театр» – місцевої державної культурної установи, розташованої в Любліні.

(699)

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію