Хто виграє, а хто програє від перенесення Дубенського хоспісу?
Дубенський хоспіс або ж відділення паліативної медицини Дубенського медичного коледжу створене на базі онкологічного диспансеру наприкінці 2010 року. І до цього часу хоспіс – єдиний на території Рівненщини паліативний заклад, де доглядають невиліковних хворих. Та попри це, медичну установу фінансують дуже слабо. Два тижні тому Дубенський хоспіс відвідали заступник голови Рівненської ОДА Світлана Богатирчук-Кривко та начальник обласного управління охорони здоров’я Юрій Осіпчук. Після чого посадовці вирішили перенести відділення паліативу в Дубенський будинок-інтернат для громадян похилого віку та інвалідів, оскільки ремонт там потребує менших капіталовкладень. А як до цієї ідеї ставляться самі працівники хоспісу, керівництво закладів, чи подобається їм такий «сценарій» – Інформаційний портал м. Дубно запитав у них же.

Спершу ми поспілкувались із директором Дубенського медичного коледжу Надією Венгрин і ось, що вона розповіла:
«Спроба переселення хоспісу – уже не перша. Два роки тому начальник управління охорони здоров’я Юрій Осіпчук ініціював переведення паліативного закладу в будинок-інтернат. І ось, коли рівненські посадовці нещодавно приїхали вивчити ситуацію, знову заговорили про переселення. Так, приміщення хоспісу – не наше. Воно перебуває в суборенді Свято-Варваринського жіночого монастиря. Але якби нам щороку давали, хоча б по 200-300 тисяч гривень, то нам вдалося б зробити набагато більше».
Не приховує Надія Олексіївна, що найгіршим у цьому приміщенні є міжповерхове сполучення.
До кінця цього року переселення хоспісу не буде та й коли буде – невідомо. Однозначно, що після того як у будинку-інтернаті зроблять ремонт. Від таких змін, на думку Надії Венгрин, є свої плюси та мінуси. Якщо ж туди вкласти кошти та зробити ремонт, то крила 5 поверху вистачить на кількість хворих, що є у закладі. Так само там облаштовані ліфти. Але в якій структурі тоді хоспіс перебуватиме в будинку-інтернаті, хто надаватиме допомогу? Адже хоспіс – це насамперед медико-соціальна допомога, а будинок-інтернат – соціальна. Крім цього, студентам медколеджу доведеться шукати нове приміщення під навчальні кабінети, які зараз існують у колишньому онкодиспансері, або ж відвойовувати площу в санепідеміологічної станції.

Завідуючий відділення паліативної медицини Микола Кружайло вважає, що доцільність переведення хоспісу в будинок-інтернат для громадян похилого віку треба визначати кількома чинниками. Перш за все, як це вплине на долю пацієнта. Так як у закладі невиліковні хворі, які страждають від болю, то найкраще, звичайно, створити для них домашні умови – влаштувати телевізор, поставити вазон, повісити картину чи навіть привезти домашнього улюбленця. Аби це зробити, необхідне одиночне поселення хворих, чого немає у теперішньому приміщенні хоспісу. Крім цього, в кімнатах відсутні туалети.
У випадку переїзду в будинок-інтернат, більшість хворих зможуть жити в одиночних палатах. Другий чинник – покращення умов для медичних працівників. У закладі відсутній ліфт, а тому працівникам, здебільшого яких – жінки, сотні разів довелось виносити чи зносити з другого поверху хворих. Внаслідок чого у самих медиків виникали проблеми зі здоров’ям. У будинку-інтернаті є два ліфти, пасажирський та вантажний, що суттєво спростить роботу персоналу. Третій фактор – що буде із студентами Дубенського медколеджу, адже коли створювалось відділення паліативу, то планували, що тут буде база для догляду за хворими. У хоспісі навіть є чотири кімнати для навчання студентів. А також останні допомагають медикам у догляді за хворими, годують їх, здійснюють ін’єкції. Так як хоспіс та медичний коледж знаходяться географічно ідеально, між ними невелика відстань, то це ніяк не впливало на навчальний процес та й студенти часто допомагали. У випадку з переселенням цього може не бути, адже тоді доведеться витрачати більше часу та коштів на доїзд у мікрорайон Страклова. Та й четвертий – в якій структурі перебуватиме хоспіс у Дубенському будинку-інтернаті. Чи і надалі як відділення медколеджу, чи будинку-інтернату чи як самостійна структура. На думку Миколи Володимировича, останній варіант – найкращий для медзакладу. Серед мінусів від переселення в будинок-інтернат керівник паліативного відділення відзначає, що впаде рейтинг закладу та зійде нанівець допомога студентів. А також хворих хоспісу позбавлять окремої території та каплиці. Так само не знають як буде із виїзною службою, що надає допомогу важкохворим міста та кількох ближніх сіл.
«Відділення на 35 ліжок у нашому місті – не доцільне, краще його зробити на 25. Але тоді воно буде ефективнішим. А взагалі на Рівненщині має бути три хоспіси – в Рівному, Дубні та у північних районах області», – вважає Микола Кружайло.

Микола Кружайло
Переїзд паліативного відділення у будинок-інтернат у працівників закладу викликав подвійне ставлення. Є такі, що не хочуть, адже теперішнє географічне розташування досить вигідне та зручне. Людям легко дістатись із сусідніх сіл, завести дітей в школу чи садок та за лічені хвилини бути на робочому місці. А є такі працівники, що хочуть переїхати та навіть влитися у структуру будинку-інтернату, оскільки там більші заробітні плати.
Як до ідеї переселення хоспісу ставляться у самому будинку-інтернаті, чи раді вони цьому – запитали у нинішнього директора Григорія Шумейка. Та щось розповідати, більше того показувати 5 поверх, чоловік категорично відмовився, посилаючись на виробничі проблеми та підготовку до зими. За словами Григорія Миколайовича, «сценарій» переселення йому не відомий, а питання ще занадто «сире».

Набагато позитивніше до розміщення хоспісу в їхньому приміщенні ставляться у Рівненській єпархії УПЦ КП. Як розповідає Дубенський міський благочинний Василь Лозинський, у митрополії бачать аби хоспіс і далі знаходився в суборенді Свято-Варваринського монастиря, адже тут вони виконують соціальне служіння та розвивають свою опіку над хворими. Духовенство в силу можливостей намагається допомагати паліативному відділенню, зокрема, за кошти єпархії та самого Філарета в хоспісі зроблено низку ремонтів. Що ж буде, якщо ж хоспіс все-таки перенесуть? В планах єпархії – розвивати монастир, сприяти соціальній допомозі та ніяк не продавати приміщення.
Підсумовуючи, можна сказати, переведення Дубенського хоспісу на п’ятий поверх Дубенського будинку-інтернату для громадян похилого віку та інвалідів має свої позитивні та негативні сторони. І якби в існуюче приміщення, пам’ятку архітектури, вкладали кошти раніше, то не довелось би зараз говорити про мільйони. Одне облаштування ліфта в закладі суттєво сприяло б та полегшило роботу медпрацівників. А хворі хоспісу матимуть і надалі окрему велику територію для прогулянок, студенти – базу для навик щодо догляду.

(142)

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію