Тонни продуктів, новорічно-різдвяних страв завезли захисникам волонтери з Дубенщини  
Січень – місяць особливий, але не тільки тим, що починає новий рік, а й кількістю новорічно-різдвяних свят. І якщо на мирній території України люди готуються, святкують, то не так все радісно на Східній Україні, особливо нашим захисникам. Хоч трішки відчути святкову атмосферу, поїсти домашніх страв бійцям в окопах та бліндажах допомагали дубенські волонтери і капелани Православної церкви. Про поїздку на фронт журналістам вони розповіли 15 січня.
Ще від Дня волонтера підприємці почали «запасати» добровольців. А уже на Різдво Христове згуртувались віряни Свято-Миколаївського монастиря та Свято-Миколаївського храму села Кам’яниця і загалом приготували 230 л куті, м’ясне, солодке та близько 25 відер з олів’є, варениками, голубцями. Продуктами та коштами, листівками допомагали і прихожани Свято-Вознесенського храму (Підборці) та Церкви святого Михаїла (Мирогоща). Школярі СЗОШ № 5 також малювали листівки, а ЗОШ № 7 – плели маскувальні сітки. Учні ЗОШ № 6 для захисників випікали імбирне печиво з побажаннями. Не обійшлась поїздка волонтерів без підтримки працівників Сервісного центру МВС, Олександра Приболотного, Олега Меткого, Андрія Новака, Олександра Братащука, Михайла Куріла та Палацу дітей і молоді з Рівного. Допоміг і майор Дмитрик з місцевої частини. Адресні допомоги 130 батальйону, 2 ящики оселедців та кошти передали учасники «Мото Дубно». М’ясними виробами та випічкою допомагав «Солодкий дім». Продукти і теплі речі хлопцям на війну надали батьки та діти танцювального колективу «Пролісок». Головний лікар ПМСД Володимир Сорока забезпечив захисників медикаментами. Аби у бліндажах було світло Юрій Ткаченко передав ліхтарі. З Млинівщини підприємець Володимир Чайка допоміг м’ясним, а сімʼї Ковальчуків та позивного «Бєлки» – сітками, мішковиною та солодощами. Підприємець Роман Крук передав захисникам ще мішок якісної кави.

Загалом зібрали чимало, що не все влізло у волонтерський бус. 7 січня добровольці розпочали завантажувати автівку з причепом, але той виявився малим. Більший причіп погодився надати Михайло Тимощук, але коли розвантажили попередній і завантажили цей – з’ясувалось, що у ньому немає світла. До ранку світло зробили і вже о 4 год у поїздку відправились священик Тарас Гордійчук, Юрій Новосад та Андрій Хижняк. До останнього допомагав Олег Боримський, але через запалення та температуру не зміг поїхати.
Хорошою дорога була до Харкова, поки дубенчани не повернули на Луганськ. Після Сватового снігові замети сягали метра висоти, саме вони стали основною перешкодою на шляху добровольців. У Сєвєродонецьку їх зустріли хлопці і супроводжували через ліс. Вже в Нижньому у вечірній час на понтонному мості «караван» застряг, через що причіп частково опинився у воді. Подарований шнур, яким стягують мости, як і джип – не витягнули транспортні засоби.

«Причіп зачепився на мості, а тому з’їхати з нього ми не змогли, – розповідає Юрій Новосад. – Дали нам шнур, але нічого не вдалося. Не під силу було і джипу. Тоді хлопці прийняли рішення тягнути нас ЗІЛом 131. Це ніч, сніг іде, все буксує, всі на емоціях. Поки вантажівка тягнула бус, а я за кермом, водій нічого не бачив, внаслідок чого опинявся у кюветі і у… стовпі. Мене спас сніг».
Штовхати транспортні засоби допомагали і бійці з блокпосту. Півночі минуло поки витягнули авто, після чого розвантажили частину допомоги «понтонщикам». У наших військових-земляків і залишились ночувати дубенчани.

Щоправда, на шляху в зону ООС була у добровольців приємна несподіванка – зустріч із власником «Полтавських галушок». Цей заклад безкоштовно харчує волонтерів та захисників і, за словами його керівника, такої добродійності надав на 2,5 млн грн. Також власник підказав добровольцям контакти людей, що можуть їм допомогти у наступних відрядженнях.
Вже вранці 9 січня здзвонились із заступником командира 10 батальйону «Дроном» і домовились про зустріч. 24-річному вербівчанину Юрій Новосад передав тактичні рукавиці. Також Андрій Хижняк зателефонував своєму побратиму з тієї ж бригади. Волонтери планували поїхати до цих військових, але не змогли піднятись на гору. Так як було багато продуктів та речей, то вручну їх поносити теж не можна було. Знову ж у пригоді став ЗІЛ 131, який затягнув дубенчан до військових. Розвантажившись у хлопців, хотіли поїхати до 44 батальйону дорогою, яку знають, але сніг зупинив.
«Машину розвернуло на 190 градусів. Нас приїхав тягнути боєць Сергій із 10 батальйону на бойовій машині піхоти (далі БМП). Він же ж нам запропонував взяти продукти і сісти до нього на броню, щоб поїхати на позицію. Але зробити це ми змогли тільки після того, коли віддали адресні передачі 130 батальйону. Після того здзвонились з Сергієм. До кінця села треба було пішки йти півгодини і якраз за цей час він мав приїхати. Як тільки вийшли – почули вибухи. Спочатку захвилювались, думали чи вертатись назад, але потім дізнались, що хлопці зривали лід, бо сунувся міст. Вже темніло, як ми приїхали на передову. У 15 градусний мороз на броні при швидкості 40-50 км/год холод добряче відчувався. Адже на позиції Юра сказав: «Давай лопату – я з тебе сніг зніму», – розповідає капелан Тарас Гордійчук.

За 800 м від військових уже знаходились сепаратисти. Понад годину відігрівались волонтери, спілкувались та вручали іконки. Назад повертались теж на БМП, але вже з автоматником. Знову ж таки переслідував холод страшенний, а ще й їхали полем. Не витримувала навіть техніка, від морозу телефони виключались.
Нічліг добровольців пройшов знову у дубенських захисників. Вони ж о 6 ранку 10 січня ЗІЛом супроводжували делегацію до центральної траси на Донецьк. На кордоні між Луганською та Донецькою областями волонтери відвантажили продукти 54 бригаді. Їхні контакти заздалегідь капелану надав Володимир Панкевич. Вантаж був необхідним бійцям, так як вони нещодавно зайшли в зону ООС. А ще священик Тарас Гордійчук зв’язався з своїм одногрупником Іваном, який зараз захищає кордони України, і який зустрів дубенчан біля Бахмута та показав дорогу до 72 танкової бригади. Але шлях пролягав через ліс, де автівка знову опинилась в снігових заметах, витягали Уралом. Як і на попередніх позиціях, так і тут, хлопці, за словами волонтерів, були в захваті від куті, смаколиків. Взамін показали побут танкістів, зустрілись з командиром.

Прямуючи на Горлівку, добровольці на КПП «Майорське» перетнулись з командиром 58 бригади, автомобілістам якої передали маскувальну сітку, теплі речі, продукти.
Після сніданку, обіду, вечері о 16 год дубенчани заїхали у Мирноград до 301 батальйону. Відпочивали у Покровському військкоматі. А о 3 год ночі зустрілись з земляком Михайлом Фурсиком, якому передали кутю, смаколики та листівки. На ранок у добровольців лишились тільки дитячі речі, канцелярія та іграшки. Наступного дня їх відвезли в дитячий будинок «Отчий дім», де в знак подяки волонтерів пригостили чаєм та супом.

Додому виїхали в обід. Після усунення поломки автомобіля у Краматорську, в Дубно повернулись на світанку 12 січня. Добровольці висловлюють щиру вдячність помічникам, підприємцям та людям, за допомогу в організації поїздки. І зазначають, що їздитимуть на Схід України навіть після того, як закінчиться війна.

(282)

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію