Дубенчани вшанували пам’ять жертв голодоморів
Щорічно в четверту суботу листопада в Україні вшановують пам’ять жертв голодоморів. Пам’ять тих, хто загинув від голоду не лише 1932-1933 рр., а й 1921-1923 та 1946-1947 рр.
Сьогодні, 24 листопада, дубенчани відзначили 85 річницю Голодомору. Спершу біля пам’ятного знаку жертвам Голодомору біля Храму Вознесіння Господнього УГКЦ відбувся реквієм, тоді ж на майдані Незалежності – година пам’яті «На хресті голодомору». Театральною сценкою її почали студенти Дубенського коледжу культури і мистецтв РДГУ.

Священики Української православної церкви Київського патріархату на чолі з благочинним міського благочиння о. Василем Лозинським відслужили панахиду за жертвами голодоморів.

«Сьогодні день особливої скорботи, коли ми згадуємо жертв страшних голодоморів. Напевно людським розумом збагнути жахіття тих подій – неможливо, тому що, як свідчать очевидці, смерть була повсюди. Кожного дня тисячі людей вмирали страшною смертю від голоду, велика кількість людей зазнавала жахіття і мук навіть через споглядання смертей близьких людей, дітей. І напевно ці голодомори двадцятих, тридцятих, сорокових років залишилися в нашій генетичній пам’яті, тому що цей страх, цей жах і боязнь нам важко було викоренити із себе протягом десятиліть. Напевно всередині кожного із нас цей страх зупиняє у боротьбі за свободу, у боротьбі за свої християнські почуття, за свою любов до Бога, вітчизни. І ми віримо, що наша нація, наш народ зробить правильні висновки із тих страшних подій – найперше подолаємо внутрішній страх проти всякого ворога. Віримо, що ми будемо відчувати завжди присутність Бога у своєму житті і тим перемагати, – звернувся у промові благочинний. – Тому молимо Бога, щоб Господь допоміг нам підтримати нашу українську державу, нашу незалежність, нашу свободу сьогодні. Щоб ми скористалися цим шансом, не змарнували його, щоб ми не змарнували того шансу на єдність усіх православних в Єдиній помісній церкві. Бо відплата є страшною і ці голодомори свідчать про це. І ніби душі тих померлих волають сьогодні до нас: щоб ми мали любов між собою, бачили одне в одному брата чи сестру, щоб ми вміли підставити плече допомоги і таким чином перемогли всі ті сили зла, які намагаються знищити нас. Нас тиснуть, нас вбивають, але ми не здаємось. Нехай пам’ять про померлих живе не тільки в наших молитвах, наших словах, але живе в наших діях, нашій праці, нашій любові. І нехай Господь упокоїть душі і тіла, там де всі святі і праведні спочивають. Амінь».


О 16 год дубенчани приєднались до загальнонаціональної хвилини мовчання та вшанували усіх померлих у страшні голодні роки.

В знак памʼяті про жертв геноциду українського народу присутні запалили лампади у вигляді хреста.

(253)

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію