Поради дубенчанам як потрібно сповідатися, щоб отримати прощення гріхів

Всі православні християни зобов’язані приступати до спасительних Таїнств Покаяння (Сповіді) та Євхаристії (Причастя Пречистих Тіла і Крові Господніх) достойно, з очищеними душею і тілом.

Для гідного прийняття Святих Таїнств треба неодмінно належним чином говіти (постити, тобто утримуватися від споживання м’ясних страв, яєць, молочних продуктів, тваринного масла, риби, вина та спиртних напоїв, а також стримуватися від шлюбних стосунків, веселощів, пустомовства, суєтних розваг, в тому числі перегляду телепередач і слухання естрадної музики; ревніше і частіше молитися як у храмі, так і вдома; щедріше ніж звичайно чинити справи милосердя, – подавати милостиню вбогим, доглядати за хворими, допомагати безпорадним).

Слід зауважити, що подорожуючі й тяжко хворі, з благословення духівника-священика, отримують деяке послаблення посту, а хворі, люди похилого віку, діти (до 14 років) і вагітні жінки звільняються від суворого посту.

Той, хто бажає причаститися, повинен належно приготуватися, тобто:

– Зробити іспит совісті, пригадавши (на підставі Слова Божого, що стисло викладене в 10-ти старозавітних і 2-х новозавітних заповідях) і, якщо потрібно, докладно занотувавши всі свої гріхи, до яких належать недобрі вчинки, нечисті суєтні помисли, пусті слова, недоліки характеру, марні звички і т.п.;

– Щиро розкаятися у всіх переступах закону Божого, маючи рішучий намір боротися з гріхами і надалі;

– Примирившись безпосередньо (чи в телефонній розмові або листовно) з усіма, хто має щось проти нього, або проти кого щось має він, з сердечною скрухою ревно молитися Богові про відпущення власних провин і виправлення життя згідно волі Його;

– Всі православні християни, що приступають до Таїнств Покаяння і Причастя, повинні обов’язково знати напам’ять Десять Заповідей Божих (Декалог), Дві Новозавітні Заповіді Спасителя та Символ Православної Християнської Віри.

Сповідай гріхи свої відверто, пам’ятаючи, що розповідаєш їх не людині, а самому Богу, Котрий вже й так знає твої гріхи, але тільки хоче твого зізнання в них. І ДУХОВНОГО ТВОГО ОТЦЯ (СВЯЩЕНИКА) СОРОМИТИСЬ НЕ ТРЕБА: він така ж людина, як і ти, він добре знає немочі людські, і нахил людини до гріха, а тому духовний твій отець на сповіді не може бути твоїм страшним суддею.

Сповідуй всі гріхи свої докладно і кожен гріх окремо. Багато хто на сповіді говорить тільки: «грішний, усім згрішив – словом, ділом, думкою» це сповідь не така, якої навчає нас Свята Церква. На сповіді ти повинен відкрити себе духовному отцю своєму так, щоб він зрозумів тебе; а коли ти говориш тільки: «грішний, усім згрішив – словом, ділом, думкою», то він тебе не розуміє, він і без тебе знає, що ти грішний, а не святий. Ти повинен розповідати тільки про свої гріхи, абсолютно не втручаючи у свою сповідь інших осіб, бо не за гріхи інших судитиме нас Господь, а за наші власні вчинки, помисли, слова. Не намагайся на сповіді виправдовувати себе чимось, наприклад: неміччю, звичаєм і т. д. На сповіді, хто найбільше себе виправдовує, той найменше буде Богом виправданий.

Бог велів нам завжди пам’ятати свої гріхи; а щоб не виправдовуватись забуттям, ми повинні сповідатися якомога частіше. Свята Церква заповідає тим, хто прагне благочестиво жити у Христі Ісусі, сповідатися не менше чотирьох разів у рік під час встановлених багатоденних постів. Отже ті, що, через недбальство своє говіють дуже рідко, і таким чином забувають свої гріхи, самі в цьому винні і тому не можуть сподіватися відпущення гріхів, яких вони не виявили.

Багато хто ще так сповідається: «я нікого не вбив, чогось великого не крав й інших великих гріхів не робив». Це означає, подібно євангельському фарисею, тільки хвалитися, а не сповідати свої гріхи, і тому лише збільшувати своє осудження. До того ж, не можна говорити: «я великих гріхів не робив». Гріхи гніву, осудження, заздрості й інші подібні, які ми щодня і щогодини чинимо є небезпечними. Недобре, що багато хто розповідає свої гріхи з відвертою байдужістю і без будь-якого жалю, ніби провадячи звичайну розмову; а ще гірше, коли велика кількість людей, сповідаючись, дозволяє собі навіть посміхатися. Все це є ознакою нерозкаяності, а сповідаючись так, ми не очищуємось від гріхів, а ще примножуємо їх.

Насамкінець сповідайся у своїх гріхах з вірою в Ісуса Христа і надією на Його милосердя. Адже, лише віруючи в Ісуса Христа і надіючись на Нього, ми можемо отримати прощення гріхів, а без віри ніяк не можемо отримати прощення.

За матеріалами: Рівненська єпархія УПЦ КП

(348)

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію