Дубенські капелани та волонтери завезли частинку Різдва хлопцям на передову
Аби наші захисники, військові в окопах, на передовій змогли хоч трішки відчути атмосферу різдвяних свят військові священики та волонтери з Дубна вкотре їздили на Схід України. У мандрівку 8 січня відправились настоятель Свято-Миколаївського монастиря у Дубні ігумен Меркурій, настоятель Свято-Миколаївського храму с. Кам’яниця ієр., Тарас Гордійчук, Юрій Новосад та Олег Боримський. На Схід везли всю смакоту, що була на столах в домівках: кутю, голубці, тушковану капусту, вареники, домашні ковбаси, бочок, салати, різні смаколики, а також ікони, просфори і теплий одяг. Страви для захисників готували прихожани цих же святинь на перший день Різдва, щоб все було свіжим. Були й пиріжки, частину яких на фронт пожертвував «Солодкий дім», іншу частину – волонтери купили. Всім цим добром завантажили бус «Renault Trafic» та причіп. Фінансово з поїздкою також допомогла парафія Храму Вознесіння Господнього, що у Дубні та мотоспільнота, а пальним – підприємець Андрій Новак та Юрій Омельчук.


Уже зранку 9 січня і протягом дня капелани і волонтери роздавали гостинці військовим 25 бригади в Авдіївці (промзоні). Зустрічав священиків штатний капелан 25 Дніпропетровської бригади ВДВ отець Олександр. На відпочинок зупинились у Покровсько-Ясинуватському військкоматі, де відправили службу наступного дня та віддали бочку куті. Традиційно добровольці побували у притулку «Отчий дім», котрий знаходиться у місті Покровськ, та не змогли оминути 301 батальйон. Тоді ж делегація вирушила у батальйон «Донбас», де служить наша землячка Галина Клемпоуз. Тут хлопцям до душі прийшлися варенички. Дівчини в той момент на місці не було, але волонтери зустрічались із захисницею по дорозі напередодні відвідин та передали військовій ікону Покрови Пресвятої Богородиці. Надвечір 10 січня дубенчани попрямували далі, але заблукали. Замість того, щоб потрапити до 95 бригади навігація скерувала їх в напрямку Горлівки. Дороги вперед не було, по боках – міни, довелось вертатись і чекати світанку у штабі. Та вранці волонтери знову заблукали і заїхали туди, де вже за 150 м. – позиції сепаратистів.


«Дивно було те, що людей в селах немає. Ми їдемо-їдемо, а нікого немає. Це ж дорога 25-30 км. і жодного автомобіля. Подекуди ходять жінки і два-три чоловіки похилого віку» – розповідають добровольці.

На цей раз потрапили уже до Збройних Сил України, хоча перед цим проминули нацгвардійців, які скерували їх прямо. Останні ж вимагали у священиків так зване направлення на поїздку з сільської ради, але все вирішилось. Так як це «сіра зона», то тут уже необхідний був супровід. У 95 бригаді волонтерів зустрів молодий старшина, який в 2017 році тільки випустився з училища, але уже досить добре себе зарекомендував. Військові пригостили капеланів борщем, який, за їхніми словами, був в рази смачніший за їжу по дорозі Дніпро-Донецьк. У складі цієї ж бригади кордони України захищає дубенчанин Сергій Тимрук. Ще наших земляків-захисників капелани побачили, побувавши ще у кількох батальйонах, проїжджаючи блокпости. Протягом поїздки волонтери відвідали Авдіївку, Новолуганське, Верхньоторецьке та Світлодарську Дугу.

Капелани зауважують, що за час від останньої поїздки (в листопаді 2017) українським захисникам вдалось просунутись трохи та віджати частину території у ворога. Хоча й сепаратисти багато скеровують на свій лад, «глушать» зв’язок, а навігація веде до них. Помітили також волонтери оновлення стрілецької зброї у військових. Для прикладу, бійці воюють уже автоматами українського виробництва, а не Калашникова.

«Вражень про нашу останню поїздку скільки, що книгу можна написати» – підсумовують капелани.
І хоча волонтери не раз були так близько до небезпеки, мін, сепаратистів, тощо, на щастя, все обійшлося добре. 12 січня добровольці повернулись на Дубенщину.

(355)

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію