Свято Петра і Павла: звичаї, традиції, прикмети та заборони, про які не знають мешканці Дубенщини
Пам’ять святих апостолів Петра і Павла православна церква вшановує 12 липня. Святого Петра вважають покровителем рибалок і просять його про вдалу рибалку та великі улови. Також Петрів день завершує літній піст, який встановлений в пам’ять про цих святих і в різні роки від 8 до 42 днів. Багато традицій на це свято мають язичницьке коріння.
Святий Петро – один з 12 апостолів Христа, був сином рибалки. Спочатку він тричі зрадив свого вчителя, але потім спокутував свою провину і став засновником християнської церкви і першим Папою Римським.
Святий Павло, на відміну від Петра, не входив в число 12 апостолів. Спочатку він навіть був одним з гонителів іудеїв, але згодом, зустрівши Ісуса і увірувавши в Нього, Павло почав проповідувати християнське вчення на території Малої Азії і Балканського півострова. Його проповіді входять в Новий заповіт.
Згідно з церковними канонами, святі апостоли Петро і Павло взяли за свою віру за мученицьку смерть в один день – 12 липня згідно з григоріанським календарем. Апостола Петра розіпнули головою вниз, а апостолу Павлу відтяли голову.
З давніх часів було прийнято заздалегідь готуватись до свята: білити хати, прибирати, прикрашати оселю рушниками та наводити лад. А вже 12 липня, звісно ж, у першу чергу відправлятись на службу у церкву. Повернувшись, частувались традиційними пампушками із сиром, які називали «мандриками», адже апостоли були мандрівниками і завжди знаходилися у дорозі, проповідуючи християнство.
Молодь вранці 12 липня ходила зустрічати сонце – ця традиція існувала ще з дохристиянських часів. Вважалося, що як вони будуть гучно співати та веселитись, то відженуть русалок, які збирались поселитись у найближчих водоймах. Та й не спати у ніч на Петра теж вважалося гарною прикметою, яка віщує здоров’я. Перед тим як йти вранці додому, збирали гілки берізки та заплітали в косу, закріплюючи її червоною стрічкою, загадуючи бажання. Якщо через три дні коса не розплелася – задумане здійсниться.
Також існувало декілька заборон, яких особливо дотримувались українці у цей день. Одною з таких – була заборона проводити шлюб. Звісно ж, можна було порушити таку заборону за бажанням, але ніхто не ризикував, адже вважалось, що вінчання закоханих 12 липня не приведе ні до чого хорошого.
Аби не накликати на себе біду та невдачі, утримувались від вживання ягід та фруктів з нового урожаю. А якщо випадково скуштував щось із нового врожаю, то треба неодмінно піти в церкву і поділитись з жебраками, або віднести гостинець на могилу померлих родичів.
Працювати у цей день у полі вважалось чи не більшим гріхом, ніж працювати у найбільші свята! Оскільки українці вірили, що саме 12 липня сонце найбільше наповнює все живе своєю силою та теплом, то йти у поле та тривожити жито –означало поставити під загрозу весь свій врожай.
Народні прикмети:
Якщо на Петра один дощ – врожай непоганий, два – добрий, три – багатий.
Як йде на Петра дощ – буде гнити картопля.
Як на Петрів день спека – на Різдво мороз.
Петрівки холодні – рік голодний.
По Петрі та й по теплі.
На Петра – вода тепла.
Петрівка минає – половини літа немає.

(221)

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію