Паралімпієць з Дубенщини представлятиме Україну в Токіо

Дубенський спортсмен розповів про змагання в Угорщині
З 21 по 25 серпня в Угорщині, м. Сегед, відбувся чемпіонат світу з параканое серед спортсменів з ураженнями опорно-рухового апарату. Торік Інформаційний портал м. Дубно писав, що на цих змаганнях бронзову сходину п’єдесталу посів уродженець Дубенщини Микола Синюк. З успішними результатами паралімпієць повернувся і цього року. Спортсмен став володарем ліцензії на участь у літніх Паралімпійських іграх 2020 року в Токіо. У складі національної збірної українець боровся на дистанції 200 метрів. У класі KL2 Микола Синюк зайняв четверте місце. Про чемпіонат і досягнення, перші враження ми поцікавились у паралімпійця. І ось що відповів журналістці Інформаційного порталу м. Дубно Микола Синюк.

– Була ціль, не один рік готувались. Мінімум – це ліцензія на Паралімпійські ігри, максимум – призи. До призів не дотягнулись, але головне зробили, завдання мінімум виконане – здобули ліцензію на ігри в Токіо (Японія).
– Якими були перші враження, відчуття?
– Ну… такі, 50 на 50. Хотілось зачепитись за ментальний залік, посісти хоча б 3 місце, але трішки не дотягнув. З іншої сторони, задоволений, що вдалось здобути ліцензію. Було й завдання – попасти в медалі, але не вдалося. А тому відчуття були змішані.
– Ваша особиста думка щодо того чому не вдалося, чому 4 місце?
– Навіть і не знаю. Це спорт. Тут не можна казати, що хтось сильніший, хтось слабший. На цьому чемпіонаті світу була велика конкуренція, всі хочуть попасти на змагання у Токіо, а ліцензій розігрувалось тільки 6. Була сильна боротьба.
– Це в класі KL2 розігрувались 6 ліцензій? І скільки спортсменів боролись за її розіграш?
– Так, це саме в моєму класі. Потім, наступного року буде ще добір. Але всі вже хочуть відібратись і спокійно готуватися протягом року. Якщо не помиляюсь, то саме за ці 6 ліцензій змагались 36 учасників.
– Розкажіть, будь ласка, про чемпіонат в Угорщині.
– Були 4 відбіркових старти, у той самий день через кілька годин – півфінали, в яких визначались спортсмени, що виступатимуть у фіналі. Тобто з півфіналу по 3 човни відбирались у фінал. А через 2 дні 9 сильніших веслувальників, які відібрались, змагались за ліцензії та призи.
– Так гарно збіглось, що фінал зійшовся з Днем Незалежності України.
– Хотілось на таке свято підняти прапор України, але … не вдалося. Ліцензія у Токіо є, працювати є над чим, свої помилки, як то кажуть, знаємо, тому готуємось до наступного року.
– А хто вас підтримував найбільше, чия підтримка була важлива на цих змаганнях?
Підтримка сім’ї та рідних. Ми з ними завжди на зв’язку, переписуємось. Подякувати хочу дружині, батьку, братам, сестрам і всім найближчим людям.
Микола Синюк – вихованець Леоніда Камлочука, а тренером збірної команди на чемпіонаті був В’ячеслав Загреба.

(121)

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію

Вас також можуть зацікавити...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Дякуємо!

Тепер редактори знають.