Школярка отримала максимальні бали від всіх суддів обласного конкурсу
Дарина Колінська – зовсім нещодавно вперше вийшла на велику сцену району та області, де брала участь у вокальному конкурсі «Поліська січ» і здобула перемогу в кожному з етапів. В області учениця 9 класу Вербської ЗОШ I-III ст. за виконання пісні «Сто бійців» під живий інструментальний супровід своїх братів Іллі, Олександра та Іллі Білецького, Владислава Пагуби – отримала максимальні бали від всіх членів журі.
Окрім музики, дівчинка любить читати, декламувати вірші, братиме участь в районній олімпіаді з хімії, прекрасно ладить з дітьми. Дарина дуже сором’язлива, любить тварин, має хорошу пам’ять, а проводить вільний час – граючись зі своєю 4-річною сестрою чи в колі сім’ї.
Про себе та музику Дарина Колінська розповіла журналістці Інформаційного порталу м. Дубно.

– Дарино, розкажи про своє шкільне життя і що тобі в ньому подобається?
– Зі шкільних предметів мені найбільше подобається хімія та українська література – я перечитую всі твори, мені дуже подобається читати, а передалося це від тата, який теж дуже любить читати. Я читаю різні твори як української так і зарубіжної літератури. Мені дуже подобаються всі книги, які я беру, кожен автор особливий. «Три мушкетери» – моя улюблена книга, якої немає в шкільній програмі. Найважче вдаються уроки трудового навчання – зараз ми там вчимося в’язати. В дитинстві, як розповідає мама, мені хотіли купувати ляльки, але я ляльками не гралася, тому мені купляли книги. Найбільше з уроками мені допомагав тато, а зараз я вже вчу сама. В мене проблеми виникають лише з англійською.
– Коли ти почала навчатися в музичній школі?
– З другого класу і займаюся музикою й зараз. В музичну школу я ходжу кожен день. Минулого року я закінчила навчатися гри на фортепіано, а цього року почала ходити на уроки гітари. Там навчаються і мої брати – один на акордеоні, а інший на баяні. В мого тата теж є музична освіта, він грає на декількох інструментах і саме він вчив мене співати. Ми вдома вивчали різні пісні та співали їх під гітару.
– Ти сама захотіла навчатися музики чи тебе хтось підштовхнув до цього?
– Вчителі приходили до школи, розповідали про свій інструмент, а день до того – ми з мамою почули як хлопець грав на фортепіано і мені дуже сподобалося. І коли я побачила, що є вчителька по фортепіано, то відразу підбігла до неї і сказала мамі, що хочу навчатись.
– Чому додатковим інструментом ти обрала саме гітару?
– На фортепіано в мене завжди добре виходило грати, але згодом в мене трішки зник інтерес, десь в 5 класі, і я почала грати акордами. Тоді тато зауважив, що на фортепіано не гарно грати акордами і співати, а на гітарі – гарно. Ще тоді я вирішила, що закінчу навчання на фортепіано і почну ходити вчитися гри на гітарі.
– Як часто та на яких заходах чи конкурсах ти виступала?
– Я ніколи не виходила на сцену, не виступала, хіба що на класних заходах. Районний конкурс патріотичної пісні – це перший рік, що я почала сама співати на сцені. В селі я виступала лише раз – рік тому в нашому клубі на святі Дня захисника, де розповідала вірш. Я з української літератури їжджу на різні конкурси читців-декламаторів. Востаннє я брала участь в конкурсі ім. Тараса Шевченка від нашої школи та клубу. Також я виступала в складі хору. Часто співаю в церкві з татом, майже кожного тижня – в нас дуже гарно виходить.
– Розкажи про свої враження від першого сольного виступу?
– Вперше я дуже хвилювалася, адже в хорі непомітно, якщо ти помилишся, а самій збитися – це відразу побачать глядачі. Коли я збиваюся, то починаю дуже переживати і збиваюся знову. Перший раз я хвилювалася, але побачила, що це нестрашно і все вдалося. Другий виступ – це був виступ на фіналі в районі і я вже не хвилювалася.

– Як виникла ідея доповнити твій вокал інструментальним супроводом?
– Це ідея Руслана Федоровича – він нас зібрав, дав мені послухати пісню «Сто бійців» і записав нас на конкурс як тріо. Вчитель хотів зробити щось особливе і йому це вдалося. Подібного виконання з власним супроводом на конкурсі, окрім нас, не було.
– Як багато часу вам знадобилося, щоб стати колективом?
– Насправді, ми не довго репетирували. Хлопцям в школі інколи задають народні пісні, вони грають, а ми з мамою та татом співаємо. Хоча в мами немає музичної освіти, але вона теж гарно співає.
– Що ти відчула, коли зрозуміла, що перемогла в обласному конкурсі?
– Мій тато дуже замкнений в собі і я цим схожа на нього. Після виступу мама поцікавилася чи я задоволена перемогою, оскільки по мені видно не було. Зал був дуже великий, але через яскраве світло – людей я не бачила.
– Чи плануєш ти брати участь ще в якомусь конкурсі?
– Я зараз готуюся до конкурсу, який проходитиме в Національному університеті водного господарства та природокористування у Рівному, де виступатимуть діти, які найкраще себе показали на першому етапі обласного конкурсу. Конкурс відбудеться уже наступного тижня.
– Які нагороди чи подарунки ти отримала за свої перемоги?
– За участь в районному конкурсі я отримала грамоту та грошову винагороду у с. Майдан. А відразу після виступу подарували чашку та шоколадку.
– Як тебе привітали в школі з таким високим досягненням?
– Спілкуватися з дівчатами-однолітками мені не дуже вдається. Не знаю чому, але я краще розумію хлопців і ще в дитинстві більше гралася з ними. Саме хлопці з мого класу найбільше вітали мене та бажали перемоги. Також мене вітали всі вчителі.
– Дарино, а чи ставалися в тебе конфузи під час виступів?
– В школі наш клас організовував захід до Дня св. Валентина, тоді я співала сама під «плюс», оскільки ще боялася. Руслан Федорович, не поставивши мене до відома, включив «мінус». Я почала співати і зрозуміла, що ніхто не співає – це було несподівано.
– Які ще в тебе є захоплення окрім музики?
– Якщо говорити про спорт, то мені подобається баскетбол. Також я ходжу на художній гурток в музичній школі та мені дуже подобається малювати. Оскільки в нашій церкві немає того, хто проводив би недільну школу, ми з мамою вирішили взяти це на себе. В мене дуже добре виходить ладити з маленькими дітьми та мені це до вподоби.
– На кого ти плануєш навчатися і яку професію хочеш обрати?
– Я планувала вступати на факультет журналістики. Мама часто каже, що в мене «губа не замовкає». Мені дуже подобається спілкуватися з людьми, щось в них випитувати. Але оскільки в мене все добре складається з хімією, я думаю пов’язати майбутню професію з нею. Мама каже, щоб я навчалася педагогіки, але оскільки я бачу як зараз діти ставляться до вчителів, то й не хочу бути на їхньому місці. В мене ще є час подумати, зараз я ще не можу визначитися.
– Чи є в тебе заповітна мрія?
– Я колись дивилася фільм, в якому героїня грала на віолончелі. В мене з’явилася мрія навчитися грати на віолончелі, мені цей інструмент дуже подобається. В нашій школі такого інструмента немає, тож зараз я не можу цим займатися.

Після розмови Дарина продовжила працювати над вивченням нової пісні, яку вперше виконає уже на наступному тижні на черговому етапі конкурсу патріотичної пісні. Бажаємо їй повернутися зі ще однією перемогою, а в майбутньому – підкорити ще не одну велику сцену.
Журналісти Інформаційного порталу м. Дубно продовжують пошуки обдарованих дітей. Якщо ви знаєте таких – напишіть нам на електронну адресу – [email protected] – прізвище, ім’я, контактний телефон батьків чи самої дитини та чому саме вона заслуговує стати відомою, тобто чим особлива.

(1301)

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію