10-річна школярка закінчила початкову школу абсолютною відмінницею, а її найзаповітніша мрія – мир
Ой, мамо, не хочу спати,
Буду іграшки збирати.
Нехай за мене киця спить –
В неї ніженька болить.
Людмила Чудак прекрасно пам’ятає цей віршик, який вигадала її трьохрічна донька, йдучи з пляжу. Катерина виросла в сім’ї військового та вчительки англійської мови. Дівчинка вважає, що талант до написання у неї від бабусі, яку і звати так як її. 10-річна школярка займалася танцями, любить малювати, бере участь в олімпіадах, а тепер хоче навчитися гри на гітарі, щоб створювати пісні. Попри захоплення літературою, Катерина хоче стати програмісткою, а багато вільного часу проводить, граючись з молодшою сестричкою. Нещодавно юна поетеса стала учасницею першого в місті літературного фестивалю «Злат-жолудь», де презентувала свою першу збірку віршів, назва якої «Таємниця». Саме тоді журналістка Інформаційного порталу м. Дубно познайомилася з цією обдарованою дубенчанкою і запросила її на особисте спілкування.

– Катерино, розкажи, будь ласка, про своє шкільне життя.
– Найбільше мені подобаються уроки фізкультури, малювання і трудове. Мені не дуже подобається природознавство, адже там потрібно «зубрити». Мама працює не в тій школі де я навчаюся, адже мені далеко добиратись. Хоча я дуже хочу, щоб мама була зі мною в одній школі – я бігала б до неї кожну перерву.
– Коли та як ти почала писати вірші?
– Я почала писати з дуже раннього віку. Спочатку я писала коротенькі вірші і зараз, чесно кажучи, вони мені більше подобаються, адже вони були такі маленькі, але і рима там була – вони були гарні. А зараз вірші в мене виходять довгі, але не завжди підходять по сюжету. Я частіше пишу вірші, прозові твори – в мене не дуже виходить. Для віршів потрібно шукати рими, а в оповіданнях – порівнювати, будувати сюжет. Хоча писати гарні казки мені вдається.
– Про що ти частіше пишеш поезію?
– Я пишу на різні теми, залежно від натхнення. Були вірші і про тварин, про пори року, погоду, про мою сім’ї – про що можу, про те й складаю. Мені легше писати, коли я роблю це не тому, що хтось дав таке завдання, а коли приходить натхнення, можу сісти і написати вірш. Я можу це робити ходячи по кімнаті чи всій квартирі і придумувати рядки. Як мені в школі замовили вірш, то запропонована тема постійно крутилася у мене в голові. Спочатку в мене була ідея, але потім я зрозуміла, що це не дуже підходить по назві, яку мені дали. Але я сіла, зосередилася і в мене вийшло.
– Оскільки ти сама складаєш твори, чи легко тобі на уроках української літератури та мови?
– Літературне читання – це для мене найлегший предмет. Якщо дадуть завдання знайти в творі рими або вивчити уривок чи вірш – для мене в цьому немає труднощів. Українська мова теж йде в мене добре, адже крім того, що я дізнаюся на уроці, вчителька багато зі мною займалася, готувала до конкурсу. Я знала багато наперед чого ще діти не вчили.

– Ти щойно згадала про підготовку до конкурсу, розкажи детальніше про нього.
– Вчителька готувала мене до конкурсу ім. Петра Яцика. А також у третьому і четвертому класах навесні готувала мене до олімпіади з української мови. У третьому класі мені більше вдавалося проявити себе на олімпіадах. Тоді я займала більше перших місць, а цього навчального року знайшлася конкурентка, яка стала сильнішою за мене на місцевому рівні.
– Чи доводилося тобі брати участь у конкурсах чи олімпіадах не лише місцевого рівня?
– У третьому класі я виборола в місті перше місце і поїхала в Рівне на обласний етап. Там я зайняла третє місце. На той час я не дуже хотіла брати участь в олімпіадах, адже, окрім звичних шкільних уроків, мені задавали додому писати твори, а я не любила цього робити. Я хотіла, щоб це швидше закінчилося і була рада, коли зайняла третє місце. Через деякий час вчителька повідомила, що на всеукраїнський конкурс мають їхати 3 перші місця, серед яких була і я. Я була засмучена, знову готувалася, але там мені вже не вдалося стати призеркою. Вже в четвертому класі я навпаки дуже хотіла перемогти і поїхати далі. Мені було дуже жаль, що я зайняла в місті 2 місце. Я вирішила, що в старших класах буду краще готуватися і старатимуся здобувати вищі місця.
– Як ти дізналася про фестиваль «Злат-жолудь»?
– Мені підказала класна керівничка Тимощук Олена Євгенівна. Ми зібрали всі вірші, які в нас були і відредагували. Зараз в мене вже є нові вірші. Мені сподобалося брати участь у цьому фестивалі. Я хочу вдосконалювати свою поезію, щоб вона ставала душевнішою. Інколи я пишу про політику, а моя бабуся дивується, як 10-річна дівчинка може так написати. Хочу, щоб вірші стали більшими і наблизитися до творчості Тараса Шевченка.

– Чи редагує хтось твої вірші і як ти до цього ставишся?
– Зазвичай мама редагує мої вірші, розставляє коми та інші розділові знаки. Була ситуація, коли під час редагуваннях моїх віршів багато чого змінювали, навіть змінили майже весь вірш. Було неприємно, адже мені подобалися вірші такими, якими вони були спочатку. Ми вирішили надалі надрукувати книжечку з віршами, якими вони були до редагування і додати до них ще нові.
– Коли ти востаннє писала вірш і кому першому ти читаєш нові твори?
– Останній вірш я написала на прохання директора про енергоефективність. Першим я читаю новий вірш тому хто ближче, будь-кому з сім’ї. Може хтось сказати, що щось варто підправити, чи щось не дуже відповідає темі, чи нема рими, то якщо зауваження доречні я, звичайно, виправляю.
– Чи є в тебе заповітна мрія? Якщо так, поділися, будь ласка.
– Я хочу миру. Найбільше в житті я переживаю, щоб мого тата не забрали на війну.

Катерина Чудак, окрім творчих здібностей, на відмінно навчається, присвячуючи виконанню уроків лише близько години в день. За чотири роки навчання у Дубенському НВК «ЗНЗ-ДНЗ» дівчинка має в табелі лише одну 11 з природознавства у 3 класі, інші бали – 12. Катерина дуже любить правду, справедлива та вразлива. Розмовляти зі школяркою – велике задоволення, адже, не зважаючи на юний вік, в неї досить конкретні позиції та погляди щодо багатьох речей. Тож бажаємо їй ще більше перемог та творчих звершень.
Журналісти Інформаційного порталу м. Дубно продовжують пошуки обдарованих дітей. Якщо ви знаєте таких – напишіть нам на електронну адресу – [email protected] – прізвище, ім’я, контактний телефон батьків чи самої дитини та чому саме вона заслуговує стати відомою, тобто чим особлива.

(1140)

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію