Встановлення памʼятника 947-му Севастопольському бомбардувальному авіаційному полку є ностальгією за радянськими часами

Саме так вважає громадський активіст, командир частини в 1994-1998 рр., який звернувся до редакції Інформаційного порталу м. Дубно.

«В м. Дубно будується меморіал військовій частині, яка базувалась на аеродромі м. Дубно. Як відомо, такі заходи виконуються для збереження і розвитку національної памʼяті, патріотичного виховання молоді, сприяння становленню громадянського суспільства. В Україні достатньо героїв національного визвольного руху за здобуття незалежності України, як в більшовицький період, так і в період відстоювання незалежності. Півтора року йде війна з Росією. Ще не висохла земля на тисячах могил героїв-українців, що віддали своє життя за державність України в цій війні. Ще продовжується окупація українських земель, лунають постріли і ллються сльози матерів. Невже немає кому памʼятники ставити для військово-патріотичного виховання на Дубенщині? Виявляється, що немає! Влада міста не бачить тисячі загиблих та скалічених героїв, які віддали своє життя та здоровʼя за Україну, а знайшла героїв для виховання молоді в подіях Другої світової війни. І буде виховувати громаду міста, молодь на ідеології часів комуністичної імперії. Мотивація цього будівництва, мʼягко кажучи, досить дивна. Яка ж вона в учасників цього процесу?

Мотивація ініціативної групи, що будує памʼятник:

• збереження памʼяті про героїчні дії полку при звільненні м. Севастополь від фашистських загарбників під час Другої світової війни та присвоєння полку почесного імені «Севастопольський»;
• увіковічення памʼяті Героїв Радянського Союзу, що отримали це звання під час служби в цій частині в роки Другої світової війни.

Мотивація будівництва памʼятника міським головою Антонюком В.М.:

• символізація історичної сторінки перебування авіаційного полку в м. Дубно, який вніс значний вклад в розвиток інфраструктури міста;
• щоб нове покоління українців не допускало помилок, які було зроблено свідомо чи несвідомо державою;
• в сусідньому місті побудовано такий же памʼятник.

В такому випадку зробимо екскурс в історію цієї частини в складі Збройних Сил України. Подивимось яку інфраструктуру, за словами міського голови, розвивала частина замість того, щоб займатись бойовою підготовкою та бути готовою до захисту своєї держави. Історія ця коротка і трагічна.

Це 947-й Севастопольський бомбардувальний авіаційний полк, який отримав таке почесне звання під час Другої світової війни при звільненні м. Севастополь. У 1991 р. полк перейшов під юрисдикцію України та увійшов до складу Збройних Сил України. А у 2001 р., через 10 років після входження до складу ЗСУ, частина була розформована через небоєздатність. Чому так сталось, що частину віднесли до розряду небоєздатних?

Після розпаду Радянського Союзу і входження частини до ЗСУ постало питання прийняття присяги на вірність народу України. Більша частина льотного складу присягу не прийняла та виїхала в основному до Росії. Полк став небоєздатним. Льотний склад був доукомплектований випускниками Харківського училища, молодими лейтентами, які ще навіть літати не вміли, не те що виконувати бойові завдання. Для них навіть житла не знайшлося. Військові, що не прийняли присягу і виїхали з України, квартири в фонд Міністерства оборони України не здали, згодом їх продали (тодішнє законодавство дозволяло це робити). Дії командування протистояти розбазарюванню житлового фонду були безуспішні. Ось так через злочинну бездіяльність влади і вищого командування ЗСУ розбазарювався житловий фонд Міністерства оборони України. А житло це побудоване за кошти платників податків, громадян України.

Ніхто з цих льотчиків за час існування полку в складі ЗСУ так і не піднявся в небо. Бойова підготовка була повністю згорнута. За 10 років перебування в складі Збройних Сил України полк ні одного дня не був готовим до виконання завдань за призначенням. Влада не вживала абсолютно ніяких заходів для приведення частини в боєздатний стан. Літаки з часом вийшли з ладу та були перебазовані на аеродром Біла Церква, де були утилізовані. Полк після цього розформували. Ось такий трагічний і сумний «бойовий шлях» полку, ось така коротка історія частини в складі ЗСУ.

А згодом на землю України ступив чобіт росіян. Поставимо запитання: «Де зараз мав би бути полк?» Безперечно – на фронті, підтримувати вогнем наших військових та добровольців в окопах. Можливо тоді вбитих і скалічених українців ми б не рахували тисячами і менше пролилось би сліз українських матерів та дітей-сиріт…Хто і для чого це зробив? Питання риторичне.

Чи є підстави для увіковічення памʼяті про цю частину для українців, виходячи з її історії та ролі обороноздатності України?

Історія цієї частини, 947-го Севастопольського бомбардувального авіаційного полку, може бути тільки прикладом – до якої біди може привести нехтування державою та суспільством питання захисту своєї держави»!

(105)

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію