Дубенщина прощається та проводить в останню путь загиблого захисника
Загиблий ще в 2014 році Гуменюк Микола Олександрович сьогодні, 3 серпня, повернувся на малу батьківщину. Майже 4 роки тому військовий у складі 51 окремої механізованої бригади поліг при виході з Іловайського котла. Ніхто не знав, що сталось з Миколою, героя шукали, та марно. У жовтні 2014 р. 21-річного Героя поховали на Краснопільському кладовищі, як тимчасово невстановленого захисника України. Та врешті експертиза підтвердила, що загиблий – птичанин Микола Гуменюк. І сьогодні вранці юнак повернувся на рідну землю. З жалобою, квітами дубенчани зустрічали героя на майдані Незалежності. Священики Української православної церкви Київського патріархату відслужили поминальну панахиду.


«Вчора на цьому майдані вирувало море радостей, радувались діти, раділи життю люди. На жаль, немає сьогодні такого моря на зустрічі нашого Героя. Тому що лише вдячність і усвідомлення того, що завдяки таким полеглим, як Микола, завдяки живим воїнам-захисникам ми вчора і кожен день маємо можливість радіти. Тому дуже важливо, щоб ми пам’ятали про ціну радості, про ціну спокійного нашого життя. Пам’ятали і робили все можливе для того, щоб надати підтримку сім’ям наших героїв, надати підтримку воїнам-захисникам, що служили і служать, пам’ятаючи, що лише вдячність до ближнього, до Бога підкреслює наше щасливе майбутнє. Сьогодні ми сумуємо за нашим Героєм, сумуємо через біль розлуки для рідних і близьких, сумуємо через те, що він молодим завершив своє земне життя. Апостол каже, що людською мовою не можна виразити тих благ, котрі очікують на ту людину, що в земному житті послужила Богові. А спочилий справді послужив Богові. Я дізнався, що спочилий міг не піти, не підтримати своїх побратимів, але повіз ті боєприпаси і там знайшов свій спочинок. Хіба це не жертва, не подвиг? Хіба це не відвага і сміливість? Хіба це не прояв вищої заповіді любові? Його приклад жертовної любові і служіння ми повинні брати у своє життя. Можна говорити багато пафосних слів про любов, про Україну, носити гарні вишиванки, національне вбрання, але коли ми не матимемо любові, котра проявляється у вчинках, у жертовному служінні Богу, ближньому і Україні – це перетворюється на фарисейство і фарс. Приклад Героя навчає нас, щоб ми любили Україну, робили можливе для перемоги і розбудови, бути вдячними і цінувати те, що нам дає Господь, бути українцями не на слові, а на ділі. І нехай пам’ять про Героїв живе в наших думках, пам’яті, серцях і молитвах» – звернувся до присутніх благочинний міського благочиння Василь Лозинський.


На колінах, зі сльозами та квітами дубенчани прощались та проводили в рідну Птичу молодого Героя. Ховатимуть Миколу Гуменюка сьогодні о 15 год. Доїхати на похорон можна автобусом, що о 12 год. відправиться від районного Будинку культури.

(1240)

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію