Голова Дубенської РДА розповів про співпрацю зі Станично-Луганським районом та візит дітей з Сходу на Дубенщину
Щороку новорічно-різдвяні свята – це пора подарунків. І починається вона з Дня святого Миколая, коли під подушкою з’являється якийсь презент, солодощі тощо. Без подарунків вирішили на Дубенщині не лишати дітей Східної України. А тому 19 грудня делегація Дубенської райдержадміністрації їздила у Станично-Луганський район. Як пройшла поїздка – незадовго до Нового року місцевим ЗМІ розповів голова Дубенської райдержадміністрації Юрій Парфенюк.
Станично-Луганський район обрали не просто так, адже Рівненська обласна держадміністрація співпрацює з Луганщиною. А ще цей район особливий тим, що це зона розмежування, тут знаходиться пропускний пункт між окупованою територією та територією, підконтрольній Україні. Разом з головою на Схід вирушили начальник відділу житлово-комунального господарства Анатолій Рудик, головний спеціаліст з питань мобілізації Андрій Сімак, головний спеціаліст відділу діловодства Павло Кондратюк. А от допомогу, необхідні речі військовим, подарунки збирали всім районом, за що очільник райдержадміністрації подякував насамперед.

Перше, що вразило делегацію – величезні черги до відділень Ощадбанку. Як пізніше пояснив голова цивільної адміністрації Юрій Гарбуз, все через виплати пенсіонерам і внутрішньо переміщеним особам. В цей час ціни традиційно зростають на кілька гривень. Так, вартість м’яса, сала, наприклад, на 10 гривень вища звичайної. Хоча людям з окупованих територій байдуже по якій ціні купляти продукти і вони намагаються скупити все, а деякі навіть приторговують потім. У дні виплат також близько 15 тисяч осіб рухається через пункт пропуску, в той час, коли пропускна спроможність мосту – до 2 тисяч за день.
«Проходиш міст, а поруч жодного вцілілого будинку, дахи – зняті, розбиті. На схилі моста стоїть знак «Міни» На пункті пропуску облаштували вагончик, де можна попити каву, чай прочитати пресу, просто поспілкуватись. Дуже приємно, що на цьому пості радіо працює українською мовою. Гірша ситуація з українськими каналами. За пагорбом стоїть вишка, яка глушить українське телебачення» – розповідає Юрій Васильович.
Не менш вразив голову кабінет Юрія Гарбуза. У вікні та стінах – 3 отвори від куль. Але й воно не дивно, адже за 820 м. – окупована територія.
Очільники адміністрацій підписали угоду про співпрацю між Дубенським районом та Станично-Луганським районом, яка передбачає співробітництво у різних напрямках. Після чого делегація відвідала Кіндрашівську ЗОШ І-ІІІ ступенів Луганської області. Школярі були надзвичайно раді врученню подарунків. Тут спілкувались з дітьми, вчителями, батьками та навіть бабусями. На українську відповідали українською та російською, але ніхто не просив представників Дубенщини розмовляти мовою окупанта. До слова, Станично-Луганський район в серпні прийняв рішення, щоб навчання у початкових класах велося українською мовою. І з 26 депутатів 25 схвалили таке рішення і виділили кошти на закупівлю підручників українською мовою. Тут же Юрій Парфенюк запропонував, аби 10 дітей завітали на зимові канікули на Дубенщину. В той час у нас відбуватимуться Різдвяні піснеспіви, мають приїхати також делегації з Веселого Запорізької області та з Польщі. Попередньо, запланували візит на 9-15 січня. І у районі уже працюють над програмою для дітей, аби показати наші традиції, звичаї. Адже школярі початкових класів Луганщини фактично не пам’ятають миру. Відразу серед присутніх знайшлась вчителька, яка готова супроводжувати учнів на Захід.
«Я впевнений в тому, що якщо діти будуть їхати одні до одних, знайомитись з Західною Україною, то через 20 років вони не наставлять дуло пістолета чи не поїдуть танком на інших. Я постійно згадую ситуацію, коли почала плакати дівчинка, яка мала солодощі і м’яку іграшку, тобто два подарунки. Підходжу до неї і питаю: чого ти плачеш. А вона каже: – «Дівчинка біля мене має тільки один подарунок»…Ми всі разом повинні робити те, щоб дитина з Луганщини сказала, що чогось не додали дитині з Рівненщини або ж навпаки. Ми повинні зробити все, аби наші діти спілкувались і переживали, що в одного щось є, а в іншого немає».
По дорозі додому, делегація зустрілась з 130 батальйоном. Дорога наскільки була складна, що замість запланованих 30 хв., зайняла 7 годин, а тому військові виїжджали в Сєвєродонецьк. З іншим батальйоном не вдалось зустрітись. Щоправда, на блокпостах дубенчан довго не затримували і після перевірки документів та мети поїздки пропускали.

(219)

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію