Чому українцям не варто чекати швидкого скасування віз та як надовго це затягнеться?

Влітку 2016 року Євросоюз не запровадить безвізовий режим для громадян України. Найоптимістичнішим варіантом відтепер є осінь. І, попри заяви європейських посадовців, це – не «технічна затримка», а політична.

Та варто наголосити: наразі ЄС не сказав нам «ні». Але це не означає, що ми можемо бути спокійні. Три місяці тому мало хто уявляв нинішні проблеми – здавалося, ми на фінішній прямій і в серпні зможемо забути про візи. Але «з’явилися нові обставини»…Отже, детально про нинішні «розклади», про причини та ключові загрози – в статті «Європейської правди».

Що сталося та хто винен?

Посадовці ЄС в офіційних коментарях навряд чи визнають, що безвізовий відкладений. У Брюсселя традиційне пояснення – мовляв, ми ж не називали дату; а якщо так, то вона не може бути відтермінована.

Але в розмовах «не під диктофон» всі визнають: так, ситуація непроста.

І ці складнощі мають дві ключові складові – українську та неукраїнську. Друга – потужніша. Доля України знову стала заручником процесів, які напряму з нею не пов’язані.

Цього разу ми опинилися об’єктом гри між ЄС та Туреччиною. Навесні 2016 року Брюссель та Анкара почали активний діалог про безвізовий режим для турків. Це мало стати політичною «платою» за згоду Туреччини зупинити потік до ЄС сирійських біженців, а також – прийняти назад тих, хто влітку минулого року вже дістався Європи через турецьку територію. Сама собою виникла ідея про механізм, що дозволить Брюсселю швидко зупинити безвізовий в разі потреби. А про всяк випадок його дію вирішили поширити на всі країни, а не лише на Туреччину. А доки цей механізм не створений, ЄС призупинив безвізовий процес. Не лише для Туреччини, але й для України, Грузії, Косова.

То що, ми зовсім не причетні до затримки?

Не вірите, що Україна не наробила помилок? І правильно робите. Звісно, до «турецького механізму» Київ не причетний.

За словами наших джерел у Брюсселі, а також за повідомленнями місцевих ЗМІ, головним лобістом даної ідеї є представники Франції (за що їй окрема «подяка»), а також, дещо меншою мірою – урядовці з Німеччини, Бельгії і останнім часом, Італії. Хоча Єврокомісія і заявила, що Київ повністю виконав «безвізовий план» (ПДВЛ), в столицях країн-членів ЄС чудово розуміють, що це – не зовсім правда.

Національна агенція із запобігання корупції досі не доукомплектована (обрання п’ятого члена НАЗК застрягло, бо президентський учасник виборчої комісії, Олександр Данилюк, пішов в уряд, а коли Порошенко призначив йому заміну – з комісії пішов представник ВР Сущенко); електронна система декларування статків найвищих посадовців досі не запрацювала, бізнес-групи в парламенті просувають ідею про зміну закону щодо спецконфіскації…

Країни-члени ЄС обурюються тим, що Україна виконала антикорупційну частину ПДВЛ місцями тільки на папері. А від того – виникла ідея створити постмоніторинговий механізм. ЄС хоче контролювати, як Україна завершить антикорупційні реформи. Потрібен важіль: якщо Київ почне скасовувати реформи, то може бути позбавлений «безвізу».

Німецькі посадовці найбільше обурені «імітацією боротьби з корупцією в Україні». А ще дипломати нерідко згадують про генпрокурора Віктора Шокіна, якого Порошенко всіма правдами та неправдами намагався зберегти на посаді.

Історія Шокіна, який особисто намагався зупинити виконання ПДВЛ, стала для Заходу символом опору реформам з боку команди президента.

Якщо безвіз відклали, то як надовго?

Це питання непросте. Є кілька сценаріїв, про які добре знають МЗС та АП. Жоден із них не дає підстав сподіватися, що безвізовий запрацює вже влітку.

Але Порошенко, як і раніше, намагається створювати у суспільстві хибні очікування. «Ми робимо все можливе, щоб і парламент, і Рада ЄС розглянули це питання до літа, але не виключено, що це може бути у вересні», – заявив він тиждень тому на прес-конференції в Києві.

Ця новина широко розійшлася українськими ЗМІ, знову створивши очікування у суспільстві. На жаль, хибні очікування. Та водночас маємо підтримати думку Порошенка про те, що безвіз у 2016 році лишається реальною  перспективою.

Та існує серйозна загроза, що на шляху схвалення «безвізу» з’являться нові перепони.

По-перше, календар розгляду механізмів призупинення безвізового ще може змінитися. В ЄС досі немає згоди щодо його деталей, і хтозна, чи не затягнеться пошук компромісу. Можливість того, що ЄС взагалі відмовиться скасовувати візи, наразі не обговорюється. Та Україна здатна сама внести це питання до порядку денного ЄС.

Популізм у Раді сильний як ніколи, і заклики «помститися Європі», скасувавши пару найбільш болючих реформ, цілком можуть знайти підтримку. Відтермінування безвізового може стати приводом (не причиною, а саме приводом!) для того, щоби Рада переглянула найбільш «чутливі» нормі законів про спецконфіскацію або про повернення незаконно виведених активів. А втрата довіри депутатів до Євросоюзу додасть голосів за рішення про перегляд реформ.

Ще одна загроза – у сфері захисту меншин. Як відомо, одним із «безвізових законів» стали зміни до трудового кодексу про заборону трудової дискримінації, в тому числі за ознакою статевої орієнтації. Нині на розгляді Ради – новий трудовий кодекс.

А тепер уявіть, якою буде реакція Брюсселя в разі, якщо Верховна рада скасує якусь із ключових «безвізових норм» іще до того, як ЄС ухвалить остаточне рішення по «безвізу»? Передбачити це нескладно. Україну звинуватять у порушенні домовленостей, схвалення безвізового зупиниться, а це дасть скептикам підстави знову піти на загострення конфлікту…

Увійти у спіраль конфлікту у відносинах з ЄС – нескладно. Вийти з неї – вкрай важко.

Багато чого залежить від результатів британського референдуму (якщо Велика Британія вирішить виходити з ЄС, Європі ближчим часом буде відверто не до України). «Осіннє загострення» кризи у Верховній раді, яке є цілком реальним, не сприятиме нам в Брюсселі.

Зрештою, не варто забувати про російський фактор – хай він тут і не основний, але Кремль точно не сидить, склавши руки в очікуванні українського безвізового.

Тому кожен місяць затягування безвізового для України є шляхом до прірви. І ми дуже сподіваємося, що в Берліні, Парижі та Римі це нарешті зрозуміють.

(24)

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію